Найдорожче у людини – це життя. Воно дається їй один раз, і прожити його треба так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки. Щоб не палила ганьба за підленьке і дріб’язкове минуле, щоб, вмиpаючи, зміг сказати: все життя і всі сили були віддані найголовнішому в світі – боротьбі за визволення людства.
І в першу чергу звільнення від брехливих перевеpтнів, які називають себе політиками, від жадібних чиновників, які гребуть під себе все до чого дотягнуться, від гнилих афеpистів, нахабно демонструючих накрадене, від золотозубих жлобів, що спідлоба дивляться з лютою заздрістю і від ідіотів всіх мастей, які вважають, що саме їхня картина світу відповідає реальності. Звільнення в приватному порядку, у вигляді еміграції.
В топку їх усіх. Нехай з’їдять один одного як павуки в банці. А той, хто потрапить під роздачу – сам і винен, треба було раніше думати. А тепер нехай лікті кусає – зі своїми проблемами. Але вже без вас.
Приблизно так мислить переважна більшість серед тих, хто хоче і збирається виїхати. Люди їдуть з дикою образою і обманутими очікуваннями – в черговий раз повірили – і знову обманулися. Більше не вірять.
І їх вибір потрібно зрозуміти і прийняти. Тому що гірше масової еміграції може бути тільки неприйняття цього факту суспільством цієї країни. І обурений осуд тих, хто виїжджає. Звинувачення в зраді. Улюлюкання слідом. Ось це – абсолютно дно. Подібне переживали радянські євреї, що виїжджали в 70-х.
Але еміграція – складна штука. Якщо ви вважаєте, що жити в іншій країні простіше і легше – ви глибоко помиляєтеся. Життя в суспільстві чужих людей вимагає повної і безкомпромісній самовіддачі.
Приготуйтеся перші 10 років гарувати по 12 годин на добу і жити в дуже обмежених умовах. Багато років ви будете перебувати в самому низу соціальних сходів і економити на всьому. І тільки тоді, коли навчитеся розмовляти без акценту на мові тієї країни, в якій живете, розуміти формальні і неформальні правила суспільства навколо вас, коли головними у вашому житті стануть такі якості, як довіра, репутація та фінансова стабільність – тоді ви зрозумієте, що “простіше і легше” буває тільки в ваших фантазіях.
Тому що буде важко. Але зате вашим дітям, якщо їм менше 20 – буде комфортно. Правда, країну виходу, вашу батьківщину, вони будуть сприймати як книжку – геть на полиці стоїть, почитай, цікава історія.
Звичайно, це за умови, що ви не захочете перетворитися на маргіналів, махнути на себе рукою, оточити себе совком і проводити весь час в секторальних анклавах – в оточенні вихідців з СРСР, що черпають контент з російськомовних газет і купують московську ковбасу в емігрантських магазинах. Тому що якщо захочете – так це є у вас і тут, в повному достатку.
Автор: Ілля Кенігштейн, 24tv.ua
