fbpx
Без рубрики
Чому селфі може бути шкідливим?

Намагання зафіксувати цікаві миті життя на камеру у смартфонах має неочікуваний вплив на людський мозок.

Щоразу, коли людина звертається до спогадів, вона може їх дещо змінювати, змішувати реальність і власні припущення, передає Depo.ua.

Психолог Елізабет Лофтус виявила, що коли аваpія супроводжується словами “авто зіткнулося з…”, а не “авто вдарилося”, люди зазвичай запам’ятовують ДΤП серйознішою, ніж насправді.

Звісно ж, про такі ігри розуму пересічна людина не здогадується, а у наш час спотворення пам’яті посилюється. Всьому виною – смарфони, звичка робити знімки у режимі нон-стоп і викладати їх у соцмережі. Між тим, останні дослідження показують, що не все безнадійно. Варто лише змінити звички у фотографуванні, і пам’ять, навпаки, поліпшуватиметься.

МІШАНИНА У ПАМ’ЯТІ

Аби запам’ятати об’єкт, людина має звернути на нього увагу. Вже потім формується нейронний зв’язок – і чим він міцніший, тим стійкіший спогад. Власне, вкарбовують об’єкт у пам’ять відчуття – все, що, людина чула, бачила, нюхала, біля чого ходила.

Але без належної уваги жодного спогаду не залишиться.

Американські вчені провели експеримент у Стенфордській меморіальній церкві. Над входом у споруду Ісус вітає праведників, всередині – вражаючі мозаїки, вінтажне скло, ікони. Будівля вважається шедевром архітектурного і образотворчого мистецтва.

Тож кілька сотень добровольців запросили здійснити самостійний тур церквою. Попросили звернути увагу на хpестоподібну форму споруди та інші деталі. А також пересвідчитись, що вони оглянули бронзових янголів, які “вітають людей з масивної вхідної двері”.

Деяким з учасників дали iPod і попросили робити знімки, а потім постити їх у Facebook. Інших – навпаки – прогулятися без зйомки.

Обидві групи відповіли на питання психологів. Люди без камери зуміли дати сім правильних відповідей з десяти, а ті, що фотографували, – шість. Себто, різниця не надто істотна, але є.

“Використовуючи девайси, ми відволікаємося від переживання досвіду, і через це не пам’ятаємо речі, на які мали звернути увагу”, – каже одна зі співавторок дослідження Емма Темлетон.

І прогалини у пам’яті “утворюють” не лише фото. У ролі такого подразника може виступати будь-яка активність власника смартфонів – зокрема, публікація постів у соцмережах чи то відповіді на повідомлення.

При цьому вчені ще на старті вивчення впливу смартфонів на людину. Ускладнює процес те, що моделі постійно вдосконалюються, а з ними і тренди та звички.

ЯКУ ЧАСКУ ЖИТТЯ МИ ФІКСУЄМО

Ще один аспект впливу гаджетів на когнітивні процеси полягає в тому, що людина звикла делегувати техніці певну інтелектуальну роботу. Зокрема, дослідження 2011-го показало, що люди, яким кажуть, що інформація фіксується на комп’ютері, менш схильні її запам’ятовувати. Хоча в тому експерименті взяло участь лише 60 студентів, у правдивості результату може пересвідчитися кожен. Для цього достатньо спитати себе, скільки номерів телефонів знайомих ви знаєте.

Читайте також: ЯК ПЕРЕВІРИТИ ЧИ ВАША SIM-КАРТКА ПІДТРИМУЄ 4G

Втім, вчені запевняють, що в цьому феномені є і позитивний аспект, адже смартфони компенсують певні інтелектуальні слабкості і допомагають людям адекватно функціонувати у соціумі. Наприклад, людина, яка кепсько орієнтується на місцевості, може скористатися інтернет-мапами і вчасно потрапити у потрібне місце.

Ще з одного боку, в той час, як персональні девайси беруть на себе запам’ятовування рутинної інформації, людина може витрачати ресурси на щось складніше.

ЗВУЖЕНА УВАГА

Вчені давно задаються питанням, яку частку життя запам’ятовує, наприклад, любитель постійних селфі.

Дослідниця когнітивних процесів Аліксандра Баращ виявила, що постійне використання камери може призвести до прогалин у пам’яті. Але ті ж самі камери можуть вдосконалити мозкові процеси.

Вона провела дослідження, в яких люди ходили музеєм, половина з них робила знімки, а інша – ні.

Фокус-група з камерами краще запам’ятовувала візуальні моменти, а от з почутою інформацією у них було гірше. Себто, сконцетрувавшись на картинках в об’єктиві, люди ігнорували усе інше.

На думку вченої, смартфони скеровують нашу увагу на визначені речі. Адже полюючи на ідеальну картинку для Instagram, ми ігноруємо запахи і звуки, а отже, спотворюємо враження.

Схоже дослідження провели у 2011-му. Тоді виявили, що фото загальних планів у музеї можуть відволікати увагу від експонатів. Але якщо попросити людей робити крупні плани, використовуючи зум, деталей у пам’яті залишиться значно більше. Зокрема, люди краще запам’ятають те, на що уважно дивилися через лінзу об’єктиву.

Тож любителі подорожей, які привезли гігабайти знімків на девайсах, часто не можуть згадати, чим пахло на площі міста, і навіть які емоції вони відчували у той момент.

Окреме питання – активна публікація знімків у соцмережах. На думку вчених, коли ми ділимося світлинами, ми сприймаємо пережите як сторонній спостерігач, один із власних дописувачів.

До того ж, намір викласти фото у публічний доступ, певною мірою позбавляє спонтанності і задоволення від досвіду, адже людина змушена постійно себе контролювати.

Вочевидь процес фотографування, який для деяких перетворився ледь не на шаблонну діяльність, має стати більш продуманим. Це означає, робити паузу у зйомці, намагаючись сконцентруватися на відчуттях. А вже потім, коли ви помітили справді визначні деталі, фотографувати їх, фіксуючи спогад у пам’яті пристрою.

Адже якщо підходити до процесу бездумно, одного дня можна з’ясувати, що ми більше не можемо покладатися на нашу пам’ять.

Related Post

facebook