Моя сусідка Марія приходить до мене щодня і скаржиться мені на життя. Ми вже люди пенсійного віку. Мені в цьому році буде 60 років. Я вдова вже 8 років. Живу одна, діти далеко. Марія тепер теж одна, бо від неї нещодавно пішов чоловік. Я їй співчуваю, заспокоюю, а в душі солідарна з ним.
Я не радію її неприємностей. Просто я давно їх знаю, дружили ще сім’ями. У молодості вона була доволі вередливою. Коли ми приходили в гості, говорила подруга з чоловіком тільки наказним тоном. Василь її постійно мовчав, але було видно, що йому це не подобається.
До того ж, треба відзначити, що сусідка чомусь давно перестала стежити за собою, хоча час і гроші у них завжди були. Мабуть вирішила, що чоловік і так нікуди від неї не дінеться. А він узяв, та й пішов. І не до іншої жінки, а поїхав в рідне селище до старшого брата. Той недавно овдовів, живе сам. Чоловік подруги пару раз з’їздив в гості, а потім поїхав назавжди.
Перед тим вони всією родиною відсвяткували чоловікове шістдесятиріччя, а через кілька днів Василь усім повідомив, що йде з сім’ї. Надії, що Василь відпочине від дружини і повернеться, немає. Він подав на розлучення, залишив все їй і дітям. У нього хороша пенсія, ще й руки золоті. Думаю, що не пропаде. Я рада, що він хоча б на старості років поживе спокійно. Але подрузі цього не кажу. Все одно не зрозуміє, тільки образиться.
По поведінці її дочок я зрозуміла, що вони такої ж думки, як і я. Спілкуються з батьком і навіть не приховують цього. Подруга ображається, але боїться, що і дочки перестануть приїжджати до неї. Тому мовчить і тихо плаче.
Мені шкода її, але вона сама ж і винна. Але якби я їй все розповіла, вона б все одно не зрозуміла, в чому була не права. І таких прикладів я бачу багато. Колишня співробітниця теж залишилася одна. Після 24 років шлюбу чоловік пішов до іншої. Я її бачила і зрозуміла причину. Їй ще й 50 немає, а вона вже виглядає, як пенсіонерка.
Хоча це і не правильно, що я на боці чоловіків, але в більшості випадків жінки самі ж і винні.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
