З власним чоловіком Олегом я розлучалася дуже непросто, на жаль, він людина дуже недобра.
Після нашого розлучення у мене абсолютно не було бажання спілкуватися з ним та його родичами зовсім.
Адже вони постійно тільки й говорили про те, що я була недоброю дружиною, що втратила такого хорошого чоловіка, на якого кожна жінка мені позаздрить.
Так, Олег завжди вмів заробити гроші, це правда, але він не дбав про свою сім’ю, зате пів його зарплати йшло на допомогу його батькам.
Як тільки його мама, моя свекруха, подзвонить, що в них поламався холодильник, Олег навіть й не думав його ремонтувати, він купує батькам відразу новий, щоб вони не мали мороки зі старим.
Якщо день народження в тата або мами, то це не символічний подарунок, а обов’язково щось дороге та особливе.
В Олега ще є рідна сестра, моя зовиця, ось для неї він теж не шкодував ніколи і нічого, якби скрутно нам з ним не жилося.
Виходило так, що Олег жив в шлюбі зі мною, але дбав не про свою власну сім’ю, а про всю свою родину.
Часто у мене була така думка, що він не кохає мене, адже була якась байдужість і холод.
З народженням нашої доньки нічого не змінилося і, коли Оленка пішла в садочок. а я вийшла на роботу, то подала на розлучення, адже Олег хоч жив з нами, але для нього його родина завжди була на першому місці.
Чоловік спокійно, наче нічого не сталося, став збирати речі.
Олег сухо говорив, що ніколи мене не кохав, що йому з дружиною не пощастило і, що обов’язково знайде собі іншу, набагато кращу за мене, а я пошкодую, буду просити, щоб він повернувся, але марно.
Щодня Олег мені телефонував, повторював ці слова, а потім я перестала просто брати телефон.
Згодом чоловік поїхав за кордон на заробітки і жити стало легше, адже мені він більше не телефонував.
Я вже перестала звертати увагу, що його родина говорить про мене людям і стала жити своїм життям.
Минуло декілька років і Олег повернувся в наше містечко.
Я тоді вже зустрічалася з Андрієм, він добра людина, моє життя стало налагоджуватися, мене знову почали цінувати, робити компліменти.
Та в ньому знову з’явився Олег.
Він говорив, що помилявся, хоче спілкуватися з донечкою, любить дитину і скучив за нею.
Я розуміла, що донечці потрібен рідний тато, які б відносини між мною і ним не були, і погодилася на те, щоб Олег приходив в гості до нас.
Та згодом він приходити став дуже часто, я в ці години, поки він грався з донечкою, йшла кудись гуляти, адже бачити його не хотіла.
Та чоловік тепер у нас сидить по пів дня і Андрієві це не подобається.
Я стала просити Олега, щоб він приходив у той час, коли зручно мені, заздалегідь телефонував.
Але він навіть не зважає на мої прохання.
Виходить, що заради донечки, я відмовляюся від свого жіночого щастя з Андрієм.
Але чи потрібно це робити?
Чи варто вибачати чоловікові, щоб зберегти сім’ю заради дитини?
Фото ілюстративне.
