Не дарма кажуть – не роби нікому добре, щоб тобі не обернулося на погане. У мене все саме так і вийшло. Тепер в родині чоловіка мене ніхто не хоче ні чути, ні бачити. А все тому, що відмовилася платити кредит за квартиру, в якій жили свекруха з сестрою чоловіка. Більше того, я їх звідти і вигнала.
Коли Валентина, сестра чоловіка, вийшла заміж, вона не захотіла жити з своєю мамою, і практично вижила її з дому. Свекруха, довго не думаючи, приїхала до нас.
– Так, дочка має рацію, що я їх сімейному щастю заважати буду. У вас поживу, – з порога заявила свекруха.
Звичайно, нашого сімейного щастя їй не шкода. Пускати свекруху на свою особисту територію, мені не хотілося. Ми поговорили з чоловіком, і вирішили поселити його маму в нашу спільну квартиру, за яку ми ще виплачували кредит. Поки орендарі з’їжджали, мати чоловіка жила з нами. Вірніше, це вона дозволяла нам жити з нею під одним дахом.
Насилу дочекавшись звільнення квартири, ми з усіма почестями переселили свекруху на її нове місце проживання. Природно, ні про які гроші за оренду, не йшлося: все-таки вона мати чоловіка, вигнана рідною донькою з власного будинку. Єдине, що від свекрухи потрібно – вчасно оплачувати комуналку.
Коли сестра чоловіка народила дитину, вона залишилася одна – її чоловік просто втік. Але ми з чоловіком про це дізналися пізніше, коли дізналися про борги по комуналці за квартиру, в якій жила свекруха. До неї ми не їздили, чеки не вимагали – все будувалося на довірі чоловіка до його матері.
Іноді вона сама до нас приїжджала, і рідкість цих приїздів мене дуже радувала. Чоловік почав дзвонити матері – вона не брала слухавку. Тоді ми вирішили з’їздити на квартиру, дізнатися що там за борги. Двері квартири нам відкрила Валя з дитиною на руках. Я її не бачила років п’ять напевно: після того, як мій чоловік «зрадив» сестру, одружившись зі мною, вона влаштовувала мені всілякі сцени. Мого терпіння вистачило ненадовго, і я просто припинила з нею спілкування.
– Що вам треба? – обурено запитала вона.
– Мати де? Що ти тут робиш? – запитав чоловік у сестри, відсуваючи її з дороги і проходячи в квартиру.
Я рушила було слідом, але Валентина закрила двері перед моїм носом. Я постукала. чоловік мене впустив. Його сестра фиркнула, забрала дитину в кімнату і пішла на кухню.
– Ви чого прийшли? Мама в магазин пішла, за сумішшю, скоро прийде. Чекати будете?
Я оглядала квартиру, не вірячи своїм очам: новобудова з ремонтом стала схожа на якусь комору. Коли тут жили квартиранти, було набагато чистіше.
– Платіжки де? – запитав чоловік.
– А я звідки знаю? У передпокої в тумбочці подивися, може там, – зволила відповісти Валя.
Поки чоловік рився в купі папірців, я зайшла в кімнату і отетеріла: відірвані шпалери, всюди бруд і пил. І посеред усієї цієї пишноти – дитяче ліжечко з дитиною.
Чоловік, оглянувши картину, що постала перед нами, сказав:
– Валя, йди сюди! Ви що з квартири зробили? Де твій чоловік і що ти тут робиш?
Ми почули поворот ключа, і – відкрилися двері.
– Мамо! Вони самі прийшли, я не хотіла їх пускати! Вижени їх звідси! – Валентина кинулася до матері, шукаючи її підтримки.
– Що ви забули в моєму домі? – накинулася на нас свекруха, навіть не роздягнувшись. – Вас хтось кликав? Гаразд сам прийшов, дружину навіщо притяг?
– Мамо, що тут відбувається? Чому ти не платиш за квартиру? Що тут робить Валя і її дитина?
– Живе сестра твоя тут. Кинув чоловік, ось і переїхала. Квартиру мою здали, щоб було на що дитину годувати. Адже від тебе допомоги ніякої. До тебе якщо звернутися, господиня тобі заборонить мамі та сестрі допомагати. Сама сплачуєте, не збіднієте. Усе? Можете забиратися!
– Дзвони своїм квартирантам і з’їжджайте.
Свекруха зашипіла мені прямо у вухо:
– Домоглася, чого хотіла? Налаштувала сина проти матері? Щоб твої діти про тебе також ноги витирали!
Ось так завжди: виганяє їх чоловік, а винна я. Допомагати їм не хоче і грошей не дає – чоловік, а винна знову я. Вони випросили два тижні, поки їх квартира не звільниться. Обіцяли відмити свинарник, в який перетворили квартиру. Чоловік, розвісивши вуха, їм повірив.
Через два тижні вони не з’їхали. Як не з’їхали і через місяць, і навіть другий. Чоловік почав сплачувати кредит зі своєї кишені, розповідаючи мені казки про те, що це платять вони. А раз платять – нехай живуть.
Але якось чоловік занедужав і пішов на лікарняний. Отут правда і розкрилася. Я відмовилася вносити черговий платіж. Моя точка зору була гранично проста: свекруха з дочкою шикарно влаштувалися. Живуть у великій новій квартирі, не сплачуючи ні копійки, а свою здають. Краса, мені б так жити. І нічого, що у мене двоє дітей і тимчасово непрацездатний чоловік. Все одно, на їхню думку, кредит повинна платити я.
Я подала оголошення про пошук орендарів і поїхала виселяти нахабних жінок, які окупували нашу квартиру. Але вони обидві не спішили цього робити. Свекруха розповідала байки про те, що мій чоловік нібито подарував їй цю квартиру. За її словами виходило так: квартира – свекрухи, а кредит – мій.
Я сказала, що зміню замки і викину їх речі на вулицю, якщо вони добровільно не покинуть квартиру. Вони з’їхали. Мене оголосили небажаною гостею на всіх сімейних збіговиськах. А мені абсолютно все одно. Про одне шкодую: що взагалі погодилася на те, щоб свекруха жила в нашій квартирі.
Чоловік мовчить, але я по ньому бачу, що він не в захваті від того, що я зробила. Але мені байдуже, адже я захищаю свою сім’ю.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
