Сестра мого чоловіка нам дуже заздрить. Спочатку я думала, що мені це здається, але зараз розумію, що це не моя вигадка, а таки правда.
Наша сім’я живе зараз добре, у фінансовому плані у нас нарешті все в порядку, але так було не завжди. Коли ми з чоловіком одружилися, то не мали нічого. Починали ми із знімної однокімнатної квартири.
Потім вирішили, що так справа не піде, треба щось вирішувати кардинально. Я народила нашу першу дитину і сиділа в декреті, а тим часом чоловік поїхав на заробітки.
Наступні 10 років ми бачилися два рази в рік, коли чоловік на кілька днів приїжджав додому. А потім знову повертався на роботу, а я залишалася з нашими тепер уже двома дітьми.
Чи легко було мені так жити? Звичайно, ні. Але я розуміла, що колись це закінчиться і ми заживемо щасливо у власній квартирі. Це було нашою заповітною мрією, до якої ми йшли багато років.
Тим часом, зовиця вдало вийшла заміж, в її чоловіка вже була власна квартира. Вони завжди жили краще за нас, але її засмучувала кожна моя покупка.
Що б я собі не придбала, вона крутила носом і казала, що це непотріб, а потім бігла, і купувала собі таке саме. Пригадую, одного разу зимою чоловік вислав мені гроші, щоб я купила собі чоботи. Я похвалилася покупкою його сестрі, вона скривилася, я подумала, що моя обновка їй не сподобалася.
І яке ж було моє здивування, коли я побачила через якийсь час у неї такі ж самі чоботи. Так було у всьому, зовиця просто копіювала нас, наче боялася, щоб у нас щось не було краще, ніж у неї.
Коли ми вирішили купувати квартиру, сестра чоловіка довго нас розпитувала: де, яку, за скільки. Ми щиро ділилися інформацією з родичкою, а потім з’ясували, що вона стала нашою сусідкою, бо купила собі таку ж квартиру в тому ж будинку, і навіть в одному ж під’їзді.
Цього я вже не витримала і прямо запитала, навіщо вона це робить. Зовиця відповіла, мовляв, а чим це ми кращі за них, ми купили, і вони теж купили, а що тут такого.
Я так засмутилася, що не можу передати словами. Вже мені і ця квартира не мила. Не хочу, щоб моєю сусідкою була заздрісна зовиця. Як тепер виправити ситуацію, я просто не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна