Пів року тому не стало моєї свекрухи, і після цього моє життя дуже змінилося.
Свій великий будинок свекруха записала на мого чоловіка, бо він у неї єдиний син.
Звичайно, я зраділа, адже дім на два поверхи, та ще й за містом – це неабиякий бонус.
Ми жили весь цей час в моїй двокімнатній квартирі, тому що мама чоловіка не злюбила мене з першого дня нашого знайомства.
За 30 років нашого з чоловіком шлюбу, його мама так мене і не полюбила, і не прийняла. Вона все життя прожила з думкою, що я негідна її сина.
Батьки чоловіка завжди були заможними, на відміну від моєї сім’ї. Ми жили дуже скромно, тому свекруха і вважала, що ми їм не рівня.
Спочатку я ще намагалася якось налагодити стосунки з нею, а потім просто перестала це робити. Ми не спілкувалися зовсім. Чоловік до своєї мами завжди ходив сам, без мене.
І ось тепер, коли не стало свекрухи, я подумала, що ми з чоловіком переїдемо у її будинок, а свою квартиру подаруємо доньці.
Щоправда, донька вийшла заміж і вони з чоловіком живуть окремо, він купив гарну трикімнатну квартиру. Але у них будуть діти, так що зайва квартира їм не зашкодить.
Чоловік вступив в права спадщини, зібрав свої речі і переїхав в будинок своєї матері. Але сам, без мене.
Пояснив, що така була воля його матері, щоб мене тут не було.
Я запитала, як це ми тепер будемо жити – я тут, а він там, яка ж це буде сім’я? На що чоловік мені відповів, що він зі мною розлучається.
Це було настільки неочікувано, що спочатку я подумала, що чоловік жартує. Ну як так – просто піти без пояснень після 30 років шлюбу?
Але чоловік переїхав без мене, і відразу подав документи на розлучення.
Я не знаю, що мені думати? Як таке могло статися?
Він і справді виконує волю своєї матері, чи у нього вже хтось є?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.