Іван у мене – чоловік добрий, але мені досить складно з ним. Він ніколи не дотримується в домі чистоти, ніколи не цінує моєї праці, коли я стараюся прибрати чи приготувати щось смачненьке для нас усіх.
– Там крихти залишив, а тут чашка брудна – подумаєш, нічого поганого в цьому не бачу, це ж не бруд, – виправдовується Іван, коли я прошу його іноді хоч за собою прибрати.
Я завжди стараюся, щоб в домі було чистенько, в холодильнику стояла смачна, різноманітна та свіжа їжа, у нас так в сім’ї завжди було заведено, моя мама мене так навчила, вона господиня хороша.
Два роки тому я стала мамою маленької донечки і часу на домашні справи у мене було менше. Але чоловік багато часу проводив за комп’ютером та телефоном.
Одного разу я з дитиною на вихідні поїхала до батьків, сказала, що ми будемо в мами, просила чоловіка, щоб він в неділю ввечері приготував нам з дитиною вечерю, адже тато нас привезе пізно ввечері і у мене не буде часу для домашніх справ. Іван пообіцяв, що приготує вечерю.
Яке ж було моє здивування, коли я прийшла додому, а їсти нічого немає ні мені, ні дитині.
– Вибач, я забув, – просто мовив мені здивовано з порогу Іван.
Я голодна стала швиденько готувати вечерю з того, що було вдома. Якийсь осад звісно залишився.
А на початку осені ми з донечкою були в стаціонарі. До нас приходив чоловік, приносив фрукти, йогурти, сир, продукти з магазину, але жодного разу не приніс якоїсь домашньої їжі, хоча я рахую, що приготувати свіженький домашній суп не так вже й важко, я ж не кажу про те, щоб він пік пироги.
Добре, що до мене приїжджали батьки, вони на вихідні нам привозили смачну домашню їжу. одного дня я зателефонувала додому і сказала Іванові, що ми будемо вдома, але їхати по нас не потрібно, нас привезуть батьки. Єдине просила, щоб чоловік пішов в магазин, купив усі необхідні продукти і приготував вечерю.
Коли ми приїхали додому, вечері не було. Іван вибачався, говорив, що це його єдиний вихідний день і він хотів поспати. Сказав, що зварить мені сосиски, а дитині буде йогурт, бо вдома нічого не було.
А нещодавно Іван поїхав на тиждень у відрядження. Телефонував додому, скаржився, казав, що живе в гуртожитку, а в їдальні годують погано. Сказав, що скучив за домашнім борщем і смаженими котлетами, просив, щоб я йому приготувала, до повертається завтра додому. Я пообіцяла, що приготую, а сама вирішила, що чоловіка потрібно провчити.
Перед тим, як Іван зайшов в квартиру, якраз прийшла до нас його мама. Свекруха сказала, що скучила за сином і хотіла б теж побути з ним. Іван прийшов щасливим, роззувся і пішов в ванну, а потім прийшов на кухню.
Підійшов до плити, відкрив холодильник:
– А де борщ, де котлети, які ти обіцяла мені?
– Ой, Іване, а я забула! Але в мене є сосиски і йогурт. Тобі їх зварити чи так будеш їсти? – відповіла я чоловікові.
Щиро кажучи, я хотіла провчити чоловіка і по очах зрозуміла, що Іван мене зрозумів і я дійсно взялася шукати сосиски. Свекруха була дуже здивована, вона не очікувала від мене такого, стала шкодувати сина, говорити, що я недобра дружина.
– Як це ти чоловікові нічого не приготувала? Цілими днями вдома сидиш. Якби я знала, що в вас немає що їсти, я б сина запросила до себе.
Іван заспокоїв маму, посміхнувся до мене. Сказав, що ми зараз усі разом поїмо тих сосисок, а потім підемо в магазин, купимо продукти і приготуємо смачну вечерю так, як готує завжди його дружина. А мені підморгнув, що він все зрозумів і більше ніколи не залишить мене голодною.
Фото ілюстративне.
