fbpx

Чоловік Світлани повернувся додому пізно ввечері, після роботи був у мами. Відразу сказав дружині, що його мама влітку йде на пенсію, і він має давати їй 2-3 тисячі гривень щомісяця. Світлана тоді ще не знала, що задумали чоловік зі свекрухою

У моєї колеги Світлани в сім’ї зараз зовсім неприємна ситуація склалася, навіть розповідати соромно.

Чоловік вчора сказав Світлані, що мати його на пенсію зібралася виходити! Літо хоче допрацювати, а з вересня на заслужений відпочинок. І в її картині світу на пенсії їй повинен допомагати син. Щомісяця підкидати 2-3 тисячі гривень. Вона йому так і сказала! На пенсію, говорить, хіба проживеш.

Свекрусі Світлани влітку має виповнитися 65 років. Вона звичайнісінька нічим не примітна жіночка із купою болячок.

Виглядає на свої роки і навіть трохи старше, багато років живе одна в двокімнатній квартирі, нічим не цікавиться, хобі не має. Ходить собі в хустинці і продукти усі купує лише по акціях. Мати чоловіка дуже любить пліткувати, тому Світлана з нею спілкується мало, адже знає, що після того, як вона вийде з її дому, через 5 хвилин усі сусідки будуть знати про що вони розмовляли і навіть більше, жінка ще й прибрехати вміє.

Колись ще дуже давно, ще відразу після весілля, молоде подружжя жило у матері чоловіка півтора роки, поки вирішували своє житлове питання. Спільне проживання невістки і свекрухи не цукор, звичайно, і відносини тоді напружилися дуже сильно. Роз’їжджалися зі скандалом і майже рік потім не спілкувалися.

Потім відносини поступово виправилися, звичайно, але близькими і рідними людьми невістка і свекруха так і не стали. Коли народилися внуки, мати чоловіка Світлани трохи, звичайно, допомагала, але без особливого завзяття. Якщо просили посидіти, не відмовлялася, але ініціативи сама ніколи й не проявляла.

– Так ми просили щось кілька разів за весь час, від сили раз десять, можливо! – розповідала мені Світлана. – Тільки в абсолютно безвихідних ситуаціях! Кілька разів вона забирала дітей з садочка, тиждень сиділа зі старшим, поки я народжувала. Потім якось раз зі старшим ми в лікарню потрапили – вона залишилася з молодшим, однорічним. А, ну в останні три роки з собакою нашою сидить, коли ми їдемо у відпустку. Ось і вся допомога матері мого чоловіка. Але ж у неї справ не так вже й багато, могла б інколи й сама запропонувати допомогу хоч якусь, нам так інколи важко буває.

Світлана вважає, що вони з чоловіком чудово впоралися і без допомоги ззовні. Дітей виростили, їм уже тринадцять і дев’ять років, кредит за свою квартиру виплатили, дачу велику за містом купили. У планах – упорядковувати дачу і брати ще одну квартиру, на майбутнє, хоча б невелику. Можливо, дітям на старт, а може, й собі на старість.

Зараз свекруха і невістка підтримують важливий нейтралітет, вітають один одного з великими святами кілька разів на рік. В основному мати чоловіка спілкується з своїм сином: дзвонить, дізнається новини, про себе розповідає, на тому й все. Дітьми вона цікавиться теж дуже рідко, наче чужі люди, одним словом.

А тепер ось у свекрухи пенсія на горизонті, і вона, виявляється, чекає допомоги від сина. У неї одних постійних ліків десь на тисячу гривень, а ще продукти потрібно купити, та й комунальні, які майже всю пенсію з’їдають. Плюс потрібно купувати взуття, одяг, господарські товари, стригтися, ремонтувати взуття та лікувати зуби. І це ще далеко не повний перелік витрат, звичайно.

– Ну всі пенсіонери якось живуть же! – обурюється Світлана. – Мої батьки, наприклад. Вони взагалі в селі живуть, у них пенсія копійчана. І вони навіть не думають просити грошей у мене! Та я впевнена, навіть якщо я раптом здумаю їм щось давати, вони відмовляться навідріз, адже дуже добре знають, що в нас двоє дітей, і ми ледь самі кінці з кінцями зводимо. При цьому якось не бідують, постійно економлять, і так на все необхідне у їхньому віці їм вистачає. Ліки купують, одягаються, харчуються нормально!

Світлана з чоловіком обоє працюють, однак доходи розписані вже давно, і викроїти з бюджету 2, або 3 тисячі щомісяця подружжю вельми проблематично. Ні, можна, звичайно – якщо не їздити у відпустку два рази в рік, або скасувати спорт у дітей, і ще декілька гуртків, які вони відвідують, або махнути рукою вже на дачу, або не брати в кредит квартиру.

– Значить, скасувати відпустку і гуртки! – впевнено сказав ввечері чоловік Світлани. – Або забути про дачу. Або не брати квартиру в кредит! Все-таки це моя рідна мама, і відмовити їй у допомозі я теж не можу! Я її єдиний син, єдина надія.

Свого сина свекруха Світлани, до слова сказати, ростила одна з дванадцяти років. Але Світлана не бачить в цьому особливого героїзму. Ніяких особливих вкладень свекруха не робила, її чоловік навчався безкоштовно, ріс по таборах і ГПД – власне, як всі діти того часу.

– Не можеш він їй, бачите, відмовити? Прекрасно! – сердиться на чоловіка Світлана. – Тоді так, іди і зароби на свою маму додатково. Без урізання витрат на сім’ю. А що? Я вважаю це справедливим! Твоя мама – це твій обов’язок, причому тут я і діти?

Чесно кажучи, мені трохи соромно за свою подругу. Але я бачила як вони жили. Свекруха ніколи особливо не цікавилася ні нею, ні її дітьми.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – afanasy.biz

You cannot copy content of this page