Я все своє життя мріяла мати велику і міцну сім’ю. Вдало та щасливо вийти заміж один раз на все життя і ростити з чоловіком гарненьких діток. Жити в гармонії і розумінні, щоб щастя було присутнє кожен день у нашому домі. Загалом нічого незвичайного, я думаю, що кожна дівчина мріє про це.
З першим чоловіком познайомилися, коли я вчилася на 4 курсі. Він такий відважний, дорослий допоміг вирішити проблеми з однокурсниками. Потім запропонував зустрітися. Звичайно на емоціях зі щирим почуттям вдячності я прийняла пропозицію.
Наші зустрічі стали все частішими, і часу разом ми проводити стали більше. На навчання, звичайно, його стало не вистачати. Зате я знайшла своє кохання. Ту людину, з якою хочеться проводити вечори і зустрічати світанки щодня.
Несподівано він запропонував жити разом. Незважаючи на несхвалення з боку моїх батьків, я чомусь тоді погодилася. Почався побут. Десь мені здавалося, що ми не підходимо один одному і поспішили з рішенням, але похмурих моментів було набагато менше, ніж приємних. Але я була тоді молода та щаслива, навіть незважаючи на фінансові труднощі.
З роботою у нього вічно були проблеми. Через 2 роки він зробив мені пропозицію, сказав, що це для нього буде справжнім щастям, коли я стану його дружиною. Ну, не скажу, що для мене це стало повною несподіванкою, але все ж це сталося – мій Олег, хоче стати моїм чоловіком. Щастю не було меж. Потім з’явилися розмови про дитину. Я дуже хотіла і підтримала бажання чоловіка стати батьками та мати справжню сім’ю.
У нас довго не було дитини. А потім мій чоловік і зовсім залишився без роботи, я дуже сумувала.
І ось сюрприз, я чекаю дитину. Олег відразу пообіцяв мені влаштуватися на роботу. І почав робити якісь кроки. Тим часом продовжуючи підробляти. Він автомеханік, такі руки скрізь потрібні, але заробляв він, на жаль, не багато.
Я так чекала малюка, що мені було все навколо таким дріб’язковим та зовсім не важливим. В один день я помітила, що Олег приходить з роботи ще пізніше ніж раніше. Я завжди його чекала. Відчуття того, що грошей нам не вистачає, було все хвилюючим для мене.
Після народження дитятка стало змінюватися його ставлення до мене взагалі. Мого чоловіка немов підмінили. Де той мій Олег подівся, який завжди йшов мені на допомогу? Який раніше йшов з роботи додому, щоб швидше зустрітися зі мною.
Тепер все було з точністю навпаки. На жаль. Він став пропадати цілодобово. Я одна з маленькою з дитиною сиділа вдома.
Останньою краплею стало те, що він витратив всі мої гроші на банківській картці, сказавши що її згубив, а сам зателефонував через півтори доби вночі, попросив забрати додому.
А на наступний ранок я зібрала всі речі і поїхала до мами. Знадобився не один рік, щоб я зрозуміла, що не він був моїм помічником, а я вічно вирішувала його проблеми!
Навіть після того, як ми розлучилися, він не раз звертався до мене за допомогою. Я не відмовляла ніколи. Адже дійсно любила цю людину, він батько моєї дитини, і я завжди вважала, що заміж треба виходити один раз. На жаль, у мене не вийшло вибрати чоловіка, який разом зі мною мав би таке ж бажання бути щасливим у шлюбі зі своєю дружиною та дітьми. Я помилилася. І зрозуміла це через кілька років.
Чоловік ще до розлучення знайшов собі іншу жінку, познайомився він з нею ще коли ми були в шлюбі. Зараз вони вже одружені.
Я не можу зрозуміти, чому він так вчинив? Адже ми жили добре, я в усьому йому допомагала, навіть коли він заробляв мало, завжди була справжньою опорою для нього.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
