fbpx
Життєві історії
Чоловік сказав, що його мати буде жити з нами тоді, коли вона вже стояла на порозі з валізами. Я поважаю і люблю цю жінку, але на відстані. Я хочу жити разом з чоловіком в нашій квартирі. Без сторонніх людей, навіть якщо це його мама

Свекруха перед весіллям урочисто вручила нам ключі від квартири, яка дісталася їй колись від її бездітної тітки. Квартира стара, однокімнатна, але ми і тому були дуже раді, бо не хотіли жити разом з батьками, а тут нехай поганеньке, але своє житло.

Ми зробили ремонт і оселилися в квартиру. Прожили там рік, а нещодавно до нас переїхала свекруха. Ніби і має право, це ж по суті її квартира. Але жити з мамою чоловіка я не хочу.

Справа в тому, що у свекрухи почалися проблеми: свекор останнім часом почав прикладатися до оковитої, після багаторічної зав’язки, додому ледве приповзає, поводиться дуже погано. Витерпівши лише 2 тижні, вона зібрала свої речі і пішла від нього. Я підтримую її рішення не терпіти всі ці його нетверезі витівки. Але є один мінус всій цій ситуації в тому, що єдині до кого вона могла податися, були ми. До подруг йти було незручно, так як у них свої сім’ї. І вона не хотіла, щоб ті зайве обговорювали. Те, що у її сина теж сім’я мою свекруху не збентежило.

Тому вже кілька місяців вона живе з нами. І що тепер виходить? Ми живемо з його мамою, і мене про це навіть не запитали, просто поставили перед фактом. Чоловік сказав, що його мати буде жити з нами тоді, коли вона вже стояла на порозі з валізами. Я поважаю і люблю цю жінку, але на відстані. Я хочу жити разом з чоловіком в нашій квартирі. Без сторонніх людей, навіть якщо це його мама. Тим більше, якщо це його мама.

Що б не говорила свекруха, не звертати на неї уваги не можна. Я не можу, як раніше вільно почувати себе у своїй же квартирі. Прийняти ванну з відкритими дверима – тепер це табу. Тепер і з чоловіком відносини зіпсувалися, адже свекруха спить в сусідній кімнаті.

Минуло небагато часу з її переїзду, а я вже не пам’ятаю, коли ми залишалися наодинці. Вона – домувальниця, ще навіть жодного разу на вулицю з тих пір не вийшла. Сидить цілий день на кухні, або щось читає, або готує щось. Ми з чоловіком на правильному харчуванні, а вона постійно смажить котлети і варить борщі. У нас в квартирі постійний неприємний запах смаженого.

Що найобразливіше так це те, що чоловік почав зриватися на мені через кожну дрібницю. Непорозуміння стали тепер звичною справою. Я знаю, що його теж напружує ця ситуація. Але він нічого не робить для її зміни. Я не хочу навіть на секунду уявити, що вона тепер назавжди у нас залишиться. Тому що вже почалися її «мамські» замашки – я не так готую, а від цього у нього живіт буде боліти.

Я заміж за чоловіка виходила, а вона його назад в хлопчика намагається перетворити. Якщо і далі так піде, відчуваю, довго не витримаю. Напевно переїду до мами. Від неї докорів точно не буде. Але і це теж тимчасовий варіант, який мене не влаштовує. А що робити, я не знаю.

Фото ілюстративне – prelest.com.

You cannot copy content of this page