fbpx

Чоловік прийшов до мене на все готове – будинок, машина. То ж вирішив, що особливо старатися йому не треба, він навіть роботу не шукає. Я його попередила, що поїду від нього до мами. Вона живе і працює за кордоном в Італії, і саме вона вже багато років забезпечує мою сім’ю

Мені 40 років, з чоловіком ми в шлюбі 20 років. Є двоє дітей 19 і 11 років. Ми живемо в гарному будинку, який практично збудувала моя мама. В свій час вона купила нам автомобіль. То ж можна сказати, що мій чоловік прийшов і живе на всьому готовому, особливо нічого не пристаравши за 20 років сімейного життя.

Зараз ми переживаємо не найкращий час. Чоловік офіційно не працює. Зараз постійного доходу немає. Я не працювала довгий час, була домогосподаркою, дозволяли фінанси чоловіка та й мама весь час допомагає.

Зараз ми обоє залишилися без роботи. Мені не подобається те, що я намагаюся щось знайти, а він особливо ні. До того ж зараз взяла до себе свою стареньку бабусю, нікому за нею доглядати. Живемо практично на її пенсію і мій невеличкий підробіток. Борги накопичуються, чоловік не ворушиться. Допомагає ще мама моя. Навіть якщо я влаштуюся кудись ще, це не змінить в корені ситуації.

Дітям кожен день потрібні гроші, на харчування, проїзд. Найнеобхідніше – все даю я. Він навіть не турбується з цього приводу. На старшу дитину взагалі нуль уваги. У неї проблеми зі здоров’ям, її лікування оплачую я. Постійно робить їй зауваження, часто безпідставно.

Коли я йому щось починаю висловлювати з цього приводу, він відповідає так: «Думай і говори, що хочеш». Тобто, дає зрозуміти, що йому байдуже на мою думку. Виходить, що має рацію лише він? Ніколи не підійде до дочки, не запитає, як справи, як самопочуття. Ні про які подарунки взагалі не йдеться. У дитини з батьком спілкування немає ніякого. Мене це сильно засмучує.

У старшої доньки був день народження. Вона хотіла відсвяткувати його з друзями, але чоловік сказав, що у нас на це немає грошей. Мені стало шкода дитину, я знов попросила свою маму про допомогу, вона вислала внучці 200 євро.

А от з молодшою дитиною зовсім інше ставлення. Природно, я захищаю старшу дочку. Мені її шкода, вона дуже важко це переживає. Проблеми з навчанням, друзями. І ще вдома вічно напряг. При всьому цьому терплю його. Але вже з останніх сил, тому просила його про розлучення? Сказав – ні, злякався, що поїду від нього до мами. Вона живе і працює за кордоном в Італії.

Я так не можу. Як вийти із цього замкнутого кола?

Фото ілюстративне – ispovedi.

You cannot copy content of this page