Я завжди була переконана, що сімейний бюджет у сім’ї має бути спільний, але левову частку має заробляти, звичайно ж, чоловік. Проте в нашій родині все якось дуже неправильно. Ми з чоловіком разом вісім років, у нас є шестирічна донечка. Ми живемо з моєю мамою, яка практично нас всіх утримує.
Так, у нас велика проблема з сімейним бюджетом. Чоловік працює приватно, отримує хороші гроші, і вічно у нас їх немає, живемо ми постійно на мамину зарплату, всі разом. У мене не виходить планувати бюджет, тому що він ніколи не говорить, скільки він отримав, і коли отримає щось наступного разу.
На всі мої запитання про це говорить щось незрозуміле, я нічого не розумію і боюся зайвий раз брати гроші, тому що думаю, ось зараз піду на базар, витрачу, а раптом він наступного разу тільки через місяць отримає?
Живемо ми у вічному безгрошів’ї: не встигне принести гроші, як через кілька днів їх вже немає. У мами на дорогу просить, додому нічого не купує, на мої питання, куди поділися гроші, починає нісенітницю якусь нести, але в результаті, якої виходить, що він такий правильний і економний, а я просто чіпляюся до нього.
Часто буває таке, що ми з донькою сидимо кілька днів поспіль без копійки вдома, якщо щось потрібно, доводиться тягнутися до мами на роботу і у неї брати гроші. Ми з ним постійно розмовляємо на цю тему, я йому і по хорошому все це пояснюю, і по поганому, лаюся з ним, і нічого не змінюється, все як об стіну горохом.
Нещодавно знову у нас були розборки: він працював десь на будові і отримав майже 100 доларів, для нашої сім’ї це цілком пристойна сума, на неї можна в середньому тижнів два точно прожити. Ми домовилися в доларах відкладати на зиму, бо у нього взимку погано з роботою. Через кілька днів я дивлюся, знову грошей немає, влаштувала йому розборки вночі, він сказав, що доларах в столі лежать, а вранці я полізла в стіл, їх немає. Я до нього, він почав викручуватися, щось на ходу складати, і так постійно виходить, що він працює, що він не працює, різниці немає.
Добре, мама є, але мама таки не вічна, тим більше, вона у віці, працювати вже їй важко, ще рік і вона на пенсію збирається. Я отримую взагалі маленьку зарплату, як ми будемо жити, не знаю. Для дитини він нічого не робить, не купує нічого, ні час з нею не проводить.
Я не відчуваю нас однією сім’єю, він сам по собі, ми самі по собі. Таке відчуття, що він живе тільки для себе. Я заплуталася, вже не знаю, що мені робити, як себе з ним вести. Не знаю, чи є шанс все виправити або у таких відносин немає майбутнього?
Фото ілюстративне – smallstitch.
