Мій чоловік наполягає на тому, що з села треба привезти до нас його маму.
Я проти цього, і не тому, що не люблю її, а тому, що розумію, що у нас просто замало місця. І як переконати в цьому чоловіка, я просто не знаю.
Ця квартира дісталася нам дорогою ціною, ми на неї довго заробляли.
І я, і чоловік, ми обоє з села. З батьками я жити не хотіла, ні з своїми, ні з чоловіковими.
У чоловіка вдома залишилася одна мама, і будинок відносно великий, але перспектива жити з свекрухою мене не дуже приваблювала.
Після весілля ми відразу почали знімати житло. Справлялися до тих пір, поки не народилася у нас дитина.
Потім я пішла в декрет, грошей стало дуже мало, і ми прийняли рішення, що чоловікові треба їхати на заробітки.
Його мама цим нашим рішенням була дуже невдоволена, вона вважала, що її син з вищою освітою не має працювати на будовах в Португалії.
Та чоловік послухав тоді не маму, а мене. Зрештою, у нас вибору не було, адже нам було потрібне власне житло.
Чоловік поїхав в Португалію, його заробітки розтягнулися на кілька років.
Найкращі наші роки сімейного життя пройшли в зароблянні грошей. Жили ми здебільшого окремо, адже з-за кордону чоловік приїжджав лише два-три рази на рік, і то на великі свята.
Мені одній було дуже нелегко ростити двох наших дочок, до того ж, на зніманні. І при цьому всьому ще й на роботу ходити.
Одного разу я запропонувала свекрусі, щоб вона продавала свій будинок і переїжджала до нас, ми б могли квартиру купити і жити всі разом.
Та моя пропозиція їй категорично не сподобалася, вона навіть образилася на мене за те, що я її хочу позбавити рідного дому.
Свекруха нам так і сказала, що ніколи не погодиться продати свій будинок, щоб ми на це навіть не розраховували.
То ж ми продовжували жити як жили, а коли, нарешті, назбирали необхідну суму, купили собі двокімнатну квартиру, бо на більшу грошей не вистачило.
Чоловік не перестав їздити на заробітки, бо нашій старшій доньці вже 13 років, і ми розуміємо, що через кілька років їй теж знадобиться квартира, тому знову треба заробляти.
Якась безкінечна суєта виходить! А коли ж тоді жити, якщо кращі, молоді роки сімейного життя проходять окремо?
Зараз чоловік в силу обставин вдома, знайшов роботу будівельника, але зарплата значно менша.
Я теж працюю, часи непрості, але ми старатимемося виплисти навіть в цей нелегкий час.
Днями чоловік поїхав до мами в село на кілька днів, і повернувся дуже засмученим.
У його мами погіршилось здоров’я, їй потрібен догляд.
Він хоче, щоб свекруха переїхала до нас, адже до неї ми поїхати не можемо через роботу.
Чоловік наполягає – його маму треба забирати до нас.
А куди забирати – у нас всього дві кімнати і двоє дітей, як ми всі маємо поміститися?
Чоловік сказав, що привезе маму до нас найближчим часом і що це не обговорюється.
А що мені тепер робити?
Я ж пропонувала колись продавати будинок і купувати більшу квартиру, але мене ніхто не слухав!
Думати наперед ніхто не хоче, а тепер залишається тільки змиритися з ситуацією чи як.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
