Про нову квартиру ми з чоловіком почали мріяти відразу після того, як одружилися. Ми обоє з села, але мали намір залишитися в місті. З батьками я жити не хотіла, ні з своїми, ні з чоловіковими, у нього там одна мама, і будинок відносно великий, але перспектива жити з свекрухою мене не дуже приваблювала.
Спочатку ми знімали квартиру, обоє працювали, грошей нам вистачало. Але коли я пішла в декрет і сиділа з дитиною вдома, ми стали суттєво відчувати брак фінансів.
Ми з чоловіком порадилися, і вирішили, що чоловік залишає роботу і їде за кордон на заробітки. Свекруха тоді була проти, не хотіла, щоб її син, який мав вищу освіту, працював в Португалії на будовах. Але у нас вибору не було, потрібно було заробити на квартиру.
Найкращі наші роки сімейного життя пройшли в зароблянні грошей, жили ми здебільшого окремо, адже з-за кордону чоловік приїжджав лише два-три рази на рік, і то на великі свята. А я з нашими двома дочками жила на знімних квартирах. Було дуже важко і дітей ростити, і на роботу ходити.
Якось одного разу я запропонувала свекрусі, щоб вона продавала свій будинок і переїжджала до нас, ми б могли квартиру купити і жити всі разом. Та вона від цієї пропозиції категорично відмовилася, навіть образилася. Мама чоловіка попередила, що ніколи не погодиться продати свій будинок, щоб ми на це навіть не розраховували.
То ж ми продовжували жити як жили, а коли, нарешті, назбирали необхідну суму, купили собі двокімнатну квартиру, бо на більшу грошей не вистачило.
Чоловік не перестав їздити на заробітки, бо нашій старшій доньці вже 13 років, і ми розуміємо, що через кілька років їй теж знадобиться квартира, тому знову треба заробляти. Якась безкінечна суєта виходить, а коли ж тоді жити, якщо кращі, молоді роки сімейного життя проходять окремо.
Зараз чоловік в силу обставин вдома, знайшов роботу будівельника, але зарплата значно менша. Я теж працюю, часи непрості, але ми старатимемося виплисти навіть в цей нелегкий час.
Нещодавно чоловік поїхав до мами в село на кілька днів, і повернувся дуже засмученим. Сказав, що нам треба поговорити. Він хоче, щоб свекруха переїхала до нас, спочатку на зиму, а там побачим.
Мама мого чоловіка захворіла, їй потрібен догляд. Оскільки через роботу в село ми не можемо поїхати, отже її треба забирати до нас. А куди забирати – у нас всього дві кімнати і двоє дітей, як ми всі маємо поміститися?
Чоловік сказав, що привезе маму до нас найближчим часом і що це не обговорюється. А що мені тепер робити? Я ж пропонувала колись продавати будинок і купувати більшу квартиру, але мене ніхто не слухав, думати наперед ніхто не хоче, а тепер залишається тільки змиритися з ситуацією чи як.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
