fbpx
Життєві історії
Чоловік повернувся від своєї матері і я його не впізнала. Він почав наполягати на тому, щоб пенсію Оленки я віддавала його Лідочці. Інакше – розлучення. Я подумала: а навіщо мені такий чоловік, якого я і одягаю, і годую? Хоче так піклуватися про свою дочку – нехай знову сходиться з її матір’ю і живе з ними

– Віро, мама має рацію. Так буде чесно. Я виховую Оленку, як рідну. І плачу на аліменти на свою дочку. Мама права – треба віддавати пенсію Оленки по втраті годувальника моїй першій сім’ї.

– Не зрозуміла? – не повірила своїм вухам Віра.

Чоловік повернувся від своєї матері після двотижневого відсутності явно сам не свій.

— Ну, сама поміркуй. Твоя дочка отримує гроші від держави за те, що втратила батька. Але зараз-то у неї батько є! Я ж її виховую! Так що отримує вона гроші просто так. І віддавати їх на дівчинку, яка дійсно росте без батька, буде справедливо.

Логіка в словах Володимира була. Хоч і дивна. Якби не одне велике і жирненьке але. Мама Володимира, вона ж – рідна бабуся його дочки від першого шлюбу.

Галина Сергіївна обожнює єдину внучку. І постійно спускає на дівчинку більшу частину своєї пенсії. А потім, коли до кінця місяця залишається ще 20 днів, а на рахунку Галини Сергіївни немає нічого, вона починає дзвонити синові. М’які відмови і прохання хоч трішки бути економнішою, жінка сприймала в штики:

– Я не можу економити на своїй онучці! Ти бачив, в якій куртці вона ходила? Ми з’їздили в магазин, Лідочка вибрала собі курточку. Хіба могла я відмовити дівчинці, яку її батько кинув?

Володимир, втомлений докорами сумління, відшкодовував матері витрати на свою дочку. Причому гроші, віддані матері, вважалися допомогою конкретно їй. А не дочці від першого шлюбу.

– Добре там і дружина, і донька влаштувалися. Самі не дзвонять Володимиру, нічого не просять. Навіщо? Коли можна проїхатися по вухах його матері. І мати все, що душа забажає, – розповідає Віра. – Я іноді сама мрію опинитися на місці цієї Лідочки.

«Володю, Лідочка з класом їде на екскурсію. Я їй грошики здала за поїздку, а сама на мілині залишилася». «Володю! Я купила твоїй дочці телефон. У кредит. Привезу тобі договір, я не можу дозволити собі такі витрати». І ось виплата щомісячних платежів вже лежить на плечах Володимира.

«Віра! Дівчинка бідує! Ти ж сама – мати! Уяви, твоя Оленка недоїдатиме? Треба щось робити, треба якось їм допомогти».

У чому конкретно полягатиме допомога, Галина Сергіївна озвучила тоді, коли дізналася про пенсію падчерки сина.

– Ти ж утримуєш чужу дитину! А на рідну тобі байдуже! – закотила сцену Галина Сергіївна, коли черговий раз прийшла за відшкодуванням її витрат на Лідочку.

– З чого Ви взяли, що це так? – втрутилася Віра. – Оленка отримує від держави пенсію. І цих коштів майже вистачає на її повне забезпечення.

Пенсіонерка моментально відчула можливість урвати ще грошенят для рідної внучки:

– Так це добре! Пенсію вона отримує, якщо батька немає! А тепер-то є! Мій син в неї вкладається. Витрачає свої сили, час і ресурси. У той час як Лідочка у всьому собі відмовляє! Ти повинна поступити по справедливості. Гроші має отримувати та дівчинка, яка дійсно росте без батька.

Віра свекрусі категорично відмовила. За її розрахунками, Володимир витрачав на свою дитину майже всю свою зарплату. Крім того, при розлученні він залишив колишній дружині і дитині свою квартиру. У вихідні Володимира вдома не бувало – він їздив до доньки. На думку Віри, свій батьківський обов’язок її чоловік іноді навіть перевиконував.

Віра наважилася на розмову з чоловіком. Добре, що він не кинув дочку. Але в усьому має бути міра. За фактом виходило, що самого Володимира утримує саме Віра. Вони живуть в її квартирі, вона одна купує продукти і одяг. Навіть бензин в машину оплачується з її коштів, коли сам чоловік їздив до своєї дочки.

– Коли ми познайомилися, такого не було. А варто було нам одружитися, як колишня дружина Володимира стала атакувати його маму. Дзвонить, бідкається. Адже у Володі тепер нова дитина, чужа. А рідна залишилася без нічого.

Але свекруха повелася. І почала всі свої грошики в ту сім’ю відносити. А потім з нас трясе. Я б мовчала, якби чоловік аліменти не платив, не приїжджав і квартиру при розлученні не залишив. Чому допомогу колишній сім’ї повинна проводитися за рахунок нової сім’ї? Я поставила чоловіка перед фактом – або Лідочка зменшить свої апетити, або ми розлучаємося, – розповідає Віра.

Володимир спробував вирішити проблему по-своєму. Він зателефонував колишній дружині і попросив не приймати допомогу від його матері. На що почув:

– А її ніхто не просить! Вона сама пропонує. Я не буду відмовлятися. Дають – бери.

Тоді Володимир сказав матері, що коштів на відшкодування її витрат на Лідочку більше не буде.

– Це тебе дружина накрутила так?

– Мамо, вистачить. Ти робиш з себе гарну бабусю за наш з Вірою рахунок!

Після цієї розмови Галина Сергіївна злягла. І їй потрібен був догляд сина. Володимир узяв з собою найнеобхідніше і переїхав до матері, доглядати за нею, взявши відпустку на роботі.

– Володя повернувся і я його не впізнала. Він почав наполягати на тому, щоб пенсію Оленки я віддавала його Лідочці. Інакше – розлучення. Я подумала: а навіщо мені такий чоловік, якого я і одягаю, і годую? Хоче так піклуватися про свою дочку – нехай знову сходиться з її матір’ю і живе з ними.

Я його з родини не забирала, я ні перед ким не винна. І витрачати такі суми на 15-річного підлітка, а Лідочці саме стільки років, нерозумно. Дорогі телефони на першу вимогу, куртка за 5 тисяч. Поїздки за кордон. Далі що? Ми з донькою повинні будемо віддавати не тільки пенсію, але і квартиру? Ні вже, з мене вистачить, – Віра твердо налаштувалася на розлучення.

Фото ілюстративне – shutterstock.

You cannot copy content of this page