fbpx

Чоловік постійно мені докоряв, що свекруха на моїй стороні багато років, а значить я підмовляю матір його. Ми з Юрком розлучилися, і я заміж вийшла вдруге. Та моя колишня свекруха і в цьому шлюбі не залишала мене і я навіть не сподівалася, що колись її син до мене знову повернеться. Лише про одну помилку дуже шкодую

Коли наважилася написати свою історію сюди, то розуміла, що багато людей засудить мене, та я хочу отримати дієву пораду, тому, все ж, зважилася на це. Сподіваюся, це дуже допоможе мені.

Перший раз я вийшла заміж багато років тому з великого і щирого кохання. Хоча про Юрка ходили не дуже добрі чутки. Мама забороняла мені з ним зустрічатися, вона проти була, але я знаходила привід, щоб ніхто й не здогадався, зустрічатися з ним.

Згодом мій наречений пішов в армію служити, і я його дуже чекала, а коли Юрко повернувся, то ми розписалися з ним. Мама плакала, але все ж склалася грошима з моїми свекрами на весілля, адже розуміла, що має мені допомогти. Та лише потім я зрозуміла, що таке жити з чоловіком, який має непростий характер.

Юрко довго не хотів влаштовуватися на роботу, я працювала одна. Були тоді дуже непрості часи, свекруха займала високу посаду і трохи пізніше допомогла нам отримати квартиру. Згодом з’явилися діти – спочатку синочок, а потім і слідом дочка – рік різниця між ними.

Тоді чоловік вже на заводі працював. А там колектив відповідний: кожні вихідні обов’язкова гулянка, а чоловік після посиденьок стає усім незадоволений, додому приходить без настрою і постійно я йому вгодити не можу. Приходив додому вже після посиденьок вечірніх і давай мені розповідати, що я все роблю не так. Я теж ніколи йому не мовчала, тому ми з Юрком і сперечалися постійно.

Батьки Юрка, зараз вже їх давно немає, були дуже хороші і добрі люди, я їм тоді могла поскаржитися на все, вони розмовляли зі своїм сином, були на моїй стороні і він на час якийсь заспокоювався, вибачення у нас просив з дітьми.

Але через місяць-два він знову брався за старе, знову були в нашому домі непорозуміння одні і суперечки. У якийсь момент я від усього втомилася, і дітей було шкода найбільше – як тільки приходить їх батько додому, вони відразу сумують, бо знають добре, що вже неспокійно буде.

Я від того всього подала на розлучення, і навіть свекри прийняли мою сторону, адже бачили добре, як мені з їх сином живеться. Після розлучення Юрко поїхав, залишивши мені квартиру. Його покликав друг працювати до себе і влаштував там на якусь роботу. Цей навіть і аліменти дітям надсилав.

Я весь час ростила дітей одна, і все ж мені пощастило, як я тоді вважала, я вийшла заміж вдруге. Другий чоловік начебто був непоганою людиною, але з ним було якось нудно постійно. До того ж він був жадібним до грошей і ні в що не ставив моїх дітей, постійно докоряв, що ще й їх годує.

Прожили ми з ним у шлюбі усього років два, він навіть потім думав відсудити у мене мою ж квартиру, бо до ремонту доклався, але це було нерозумно зовсім з його боку. А з моєї – що я його прописала, добрі я мала проблеми, поки виписала його, добре, що та ж перша свекруха мені допомогла це зробити.

Взагалі – вона свята була жінка. Шкода, що їх зі свекром вже немає, як і моєї мами – правнуків вони так і не побачили. А я вже бабуся хоч і працюю досі, а у дітей свої сім’ї.

І ось, коли мені вже перевалило за 50 років, на горизонті засяяв мій колишній чоловік – з’явився в соцмережах. Юрко досі самотній, вдруге не одружився, працює. Полисів, погладшав. Спочатку мені було неприємно з ним спілкуватися, адже він перший мені написав – спогади були не з приємних.

А потім все ж між нами почалося листування, Юрко просився до нас у відпустку і навіть діти його підтримали. Гаразд, я погодилася на зустріч, більше заради дітей. Але ось у чому диво – коли він приїхав, ми знову закохалися. Як в молодості!

Юрко назбирав грошей, поводив мене по ресторанах. А потім звільнився в своєму місті і переїхав жити до мене – зійшлися знову. А потім він мене звозив у відпустку, за кордон, я там була вперше, ми знову були щасливі, навіть розписалися. Це наче нова молодість спіткала мене.

Але пройшов щасливий перший рік, чоловік влаштувався на своє колишнє місце роботи – на завод, і тут почався ефект дежавю: Юрко знову став заробляти мало і гуляти з друзями щодня. Спочатку він вів себе спокійно, а потім знову почалося наше старе життя, про яке я вже забула, думала то в минулому лише проблеми були такі. Потім почав пригадувати все минуле: що я його вигнала, що його батьки за мене горою стояли, бо я намовляла їх, що я вдруге заміж виходила і що діти без нього росли.

І розійтися б знову нам зараз, але боюся я самотності! Хоч такий-сякий, але свій, рідний. Ось у таких я зараз роздумах, не знаю, що і робити – сказати нехай йде від нас назавжди і доживати свій вік на самоті або мовчати і жити з ним таким, адже він вже точно не зміниться ніколи? Як буде краще жінці вже немолодій?

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page