Я в шлюбі вже більше п’яти років. Спочатку ми знімали житло. Потім народився син, пізніше у чоловіка почалися проблеми на роботі і він вирішив виїхати на заробітки, де вже влаштувалися його друзі, а мене з дитиною перевіз до своєї мами. Мовляв, і мені легше, і батькам допомогу.
Перший час все було нормально. Свекор зі свекрухою пропадали на роботі, а я тим часом няньчила дитину. Поки малюк спав, встигала і в будинку порядок навести, і речі попрати, і вечерю приготувати. А потім дитина трохи підросла і про спокій довелося забути. Навіть коли вдень син засинав, я без сил валилася на ці ж півгодини поруч з ним.
Ясна річ, що мені не вистачало ні часу, ні сил наготувати на всю сім’ю. Та ще й сестра чоловіка стала навідуватися з дитиною (садок поряд), щоб перекусити і з собою щось взяти. Сама я могла і бутербродом обійтися, а тут вже треба повноцінний обід приготувати, пів дня біля плити простояти.
Одного разу свекруха прибігла з роботи, а кухня не прибрана, посуд не помита, білизна непрана в ванні лежить. Я не встигла все зробити, тому що просто валилася з ніг. Свекруха мене насварила прямо з порога, заявивши, що господиня з мене нікудишня. Мовляв, діти у всіх були, а нинішні молоді дівчата навіть зі пралками, мікрохвильовками і пилососами не здатні в будинку порядок навести.
І нічого, що у дитина захворіла, що лікар приходила. Виявляється, діти є у всіх, і жінки якось справляються, а я ледащо, яке робити нічого не хоче. Я вперше не витримала і відповіла, що якщо я щось і не встигаю, то тільки тому, що дитина не дозволяє, і в домробітниці я не наймалася.
Наступного ранку я зібрала речі, забрала сина і поїхала до мами в село. Так, там воду потрібно в колодязі набирати, та й грубка на дровах. Але мені було добре, як ніколи. Ніякого поспіху, дитина на свіжому повітрі. Вперше за довгий час я змогла відіспатися.
Через півтора місяці чоловік приїхав за мною. Сказав, що все розуміє, що ось вже така у нього мати. Я поставила ультиматум: або ми живемо окремо від його батьків, або розлучення. Він пообіцяв, що до Нового року заробить ще грошей, і ми обов’язково купимо хоч невеликий, але власний будиночок. А поки попросив повернутися до його матері.
Я повірила і повернулася. Тепер вона чіплялася до мене чи не кожен день: то я кудись ходжу, то з ким-то спілкуюся, то дитина погано одягнений, то зайве купила. Але я намагалася не звертати уваги і з головою поринула в пошуки житла. Знайшла недорогий, але затишний будиночок за нашими коштами, віддала завдаток і стала чекати чоловіка.
Він приїхав за кілька днів до Нового року, але до покупки будинку інтересу не проявляв. Новий рік чоловік з сім’єю відзначав в новому заміському будинку, який його батьки купили ще влітку. Я цього не знала. Як не підозрювала і про те, що всі наші відкладені кошти теж пішли на цю батьківську нерухомість. Новорічні свята я провела одна. Вірніше з сином на знімній квартирі.
Чоловік кликав відзначати з ними, але я розуміла, що там мене ніхто не чекає. Схоже, чоловік налаштований жити саме з батьками, а не зі мною, тому в голову все частіше приходять думки про розлучення. Але як же боляче піти від людини, яку любиш, і який запевняє у взаємності. Та й як же дитина буде без батька?
Чоловік каже, що будинок належить і мені теж, і я можу туди переїхати в будь-який момент, навіть залишив ключі. Але насправді будинок оформлений на свекруху, тому чомусь у мене не виникає особливого бажання туди їхати.
Фото ілюстративне – freepik.
