Усе було якось зовсім несподівано, що Олесі часом здавалося, що вона просто бачила якийсь сон.
Коли дівчина познайомилася з Олегом, то одразу відчула, що він дуже любить свою маму і в усьому прислухається до неї. Проте все ж вірила в душі, що все з часом зміниться і чоловік буде завжди радитися з нею і вони разом прийматимуть спільні рішення.
Та одружившись і проживши трохи часу разом, Олеся зрозуміла, що помилилася і Олег зовсім не змінився, для нього, якщо мама щось скаже, значить воно так і має бути.
Дружині це не подобалася і вона намагалася пояснити йому, що так не варто робити, що радитися потрібно з нею, а мамі не обов’язково розповідати все, що відбувається в сім’ї. Та Олег тоді став робити вигляд, що він йде в магазин, а сам виходив на вулицю і годинами розмовляв з ненькою, усе їй розповідав, запитував поради.
Варто сказати, що Олег був єдиним сином, тому його мама взяла постійно приходила до нього ледь не щодня, хотіла впевнитися, що у нього все добре. А коли приходила, то постійно мала звичку вчити Олесю що та як їй робити.
– Твої вареники надто великі. Роби менші і тісто тонше. Олег звик їсти вдома такі, я все життя йому такі готувала.
– А тепер ваш син їстиме такі, які ліплю я, – напівжартома відповідала Олеся.
А якось Олеся вибрала червоні штори у вітальню і тут не обійшлося без мами чоловіка. Вона сказала, що Олег не любить червоного кольору ще з дитинства, а у неї негарний смак.
Потім разом з сином матір пішла в магазин і купили штори зеленого кольору. Невістка змовчала, адже розуміла, що так буде краще для всіх. Врешті, на той час Олеся уже чекала дитину.
Коли народився син, то свекруха в подружжя ледь не ночувала. Бо, бач, дружина сина мало уваги приділяла тепер чоловікові. А йому треба догоджати, бо на роботі працює зараз лише він один, сім’ю свою забезпечує.
Олеся, як могла, намагалася мовчати і не звертати уваги на її повчання і постійні докори.
Одного разу мама прибігла в гості вже під вечір. Олег щойно повернувся з роботи і в коридорі залишив брудні черевики. Зогледівши їх, свекруха пішла до невістки і відразу сказала, чого це вона їх не помила і не поставила сушити.
І в цей раз Олеся пішла б і мовчки помила б черевики ті, але тут сказав вже сам Олег:
– Мамо, не хвилюйся ви так, – я ще її навчу все робити, як треба.
Олеся мовчки розвернулася, склала в сумку все необхідне і стала одягати дитину.
Аж тепер мама з сином зрозуміли про що йдеться, але було вже пізно. Вони почали просити Олесю, щоб вона нікуди не йшла, щоб залишилася вдома, та Олеся вже цього не чула. Швидко одягла осінню курточку і взувшись, вона вийшла на вулицю, щоб більше не чути і не бачити цих людей. З неї досить! У батьків вона знайде підтримку, розуміння і спокій. А такого заміжжя їй більше не треба. Хай живуть тепер, як хочуть!
Тепер Олег часто телефонує їй і свекруха раз приходила, сказала, щоб Олеся подумала про дитину, повернулася додому. Та Олеся не хоче. А хто подумає про неї?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
