fbpx
Життєві історії
Чоловік не витримав, сказав, що ми закриваємо наш будинок і переїжджаємо на якийсь час до його батьків у село. У свекрів невеликий заміський будинок, є пічки, так що він хоча б теплий. Але жити з ними мені некомфортно, і дітям тут не подобається, але чоловік знов прийняв рішення за всіх нас

Коли ми лише одружилися з чоловіком, він відразу сказав, що у нього в планах є будувати будинок. Я сама з батьками виросла в двокімнатній квартирі, тому не розуміла, навіщо нам будинок, але чоловік мене запевнив, що я просто не знаю, що це таке – мати свій дім, а коли зрозумію, то ніякої квартири більше не захочу.

Мені зараз 38 років, чоловік старший за мене на 10 років. У нас двоє дітей: син і дочка. Будувалися ми майже 15 років, цей будинок забрав у мене не тільки багато грошей і часу, а ще й і багато сил. Через нього у нас з чоловіком дуже погіршилися стосунки. І що найцікавіше, зараз ми в цьому будинку і так не живемо, а переїхали в село до свекрів.

Вийшло на моє, але чоловік і досі не хоче цього визнавати. Справа в тому, що починали ми з проекту невеликого будинку для сім’ї, але чоловікові було цього мало, і він вирішив, що хоче будувати великий будинок. Тому будівництво так надовго і затягнулося, вийшов палац на майже три поверхи.

Я визнаю, що будинок у нас шикарний, але тепер з’явилася проблема – ми просто не в силі його обігріти. Грошей на опалення йшло настільки багато, що ми перестали обігрівати кімнати, в яких ми не живемо, але через це там тепер пахне пліснявою.

Тепер ще додалися проблеми із світом, в результаті чоловік не витримав, сказав, що ми закриваємо наш будинок і переїжджаємо на якийсь час до його батьків у село.

У свекрів невеликий заміський будинок, є пічки, так що він хоча б теплий. Але жити з ними мені некомфортно, і дітям тут не подобається, але чоловік знов прийняв рішення за всіх нас.

Він мене ніколи не слухає. Якби чоловік прислухався до моєї думки, то зробив би так, як я просила, і зараз ми б не мали цих проблем.

А пропонувала я будувати будинок, як мінімум, в два рази менший. А на гроші, які залишилися, можна було купити ще квартиру, було б комусь з дітей.

Ну от навіщо нам такий величезний будинок, якщо навіть зараз ми в ньому жити не можемо? Можна подумати, що на пенсії у нас вистачить грошей його оплачувати? А діти з нами, швидше за все, жити не захочуть, тепер всі хочуть окремо.

То ж я переконана, що не варто будувати такі величезні будинки, це лише надарма витрачений час і гроші. Шкода, що мій чоловік так цього і не зрозумів.

Як він збирається жити далі? У своїх батьків? А будинок хай просто стоїть і тішить око сусідам?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page