Коли ми лише одружилися з чоловіком, він відразу сказав, що у нього в планах є будувати будинок. Я сама з батьками виросла в двокімнатній квартирі, тому не розуміла, навіщо нам будинок, але чоловік мене запевнив, що я просто не знаю, що це таке – мати свій дім, а коли зрозумію, то ніякої квартири більше не захочу.
Мені зараз 38 років, чоловік старший за мене на 10 років. У нас двоє дітей: син і дочка. Будувалися ми майже 15 років, цей будинок забрав у мене не тільки багато грошей і часу, а ще й і багато сил. Через нього у нас з чоловіком дуже погіршилися стосунки. І що найцікавіше, зараз ми в цьому будинку і так не живемо, а переїхали в село до свекрів.
Вийшло на моє, але чоловік і досі не хоче цього визнавати. Справа в тому, що починали ми з проекту невеликого будинку для сім’ї, але чоловікові було цього мало, і він вирішив, що хоче будувати великий будинок. Тому будівництво так надовго і затягнулося, вийшов палац на майже три поверхи.
Я визнаю, що будинок у нас шикарний, але тепер з’явилася проблема – ми просто не в силі його обігріти. Грошей на опалення йшло настільки багато, що ми перестали обігрівати кімнати, в яких ми не живемо, але через це там тепер пахне пліснявою.
Тепер ще додалися проблеми із світом, в результаті чоловік не витримав, сказав, що ми закриваємо наш будинок і переїжджаємо на якийсь час до його батьків у село.
У свекрів невеликий заміський будинок, є пічки, так що він хоча б теплий. Але жити з ними мені некомфортно, і дітям тут не подобається, але чоловік знов прийняв рішення за всіх нас.
Він мене ніколи не слухає. Якби чоловік прислухався до моєї думки, то зробив би так, як я просила, і зараз ми б не мали цих проблем.
А пропонувала я будувати будинок, як мінімум, в два рази менший. А на гроші, які залишилися, можна було купити ще квартиру, було б комусь з дітей.
Ну от навіщо нам такий величезний будинок, якщо навіть зараз ми в ньому жити не можемо? Можна подумати, що на пенсії у нас вистачить грошей його оплачувати? А діти з нами, швидше за все, жити не захочуть, тепер всі хочуть окремо.
То ж я переконана, що не варто будувати такі величезні будинки, це лише надарма витрачений час і гроші. Шкода, що мій чоловік так цього і не зрозумів.
Як він збирається жити далі? У своїх батьків? А будинок хай просто стоїть і тішить око сусідам?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Станіслав нічого від мене не приховував, я знала і про дружину, і про дітей, і про те, що він досі одружений, але вважала це формальністю, принаймі, він сам так казав. Ми зустрічалися три роки, а потім я купила квартиру, і ми почали жити разом. У шлюбі у нас народилася донька, і я не знаю, що чоловік збирається дати нашій дитині, якщо він вже все віддав своїм старшим дітям
- Побувши майже рік за кордоном, сестра повернулася додому на свята. Спочатку говорила, що вже нікуди їхати не збирається, навіть роботу шукала, а потім раптом передумала. Вже перед самим від’їздом прийшла Люба до мене на серйозну розмову, але мій чоловік сказав, щоб я навіть не думала погоджуватися
- Минуло три роки і до мене приїхала колишня свекруха разом із свекром, стали просити мене, щоб я повернулася до чоловіка, бо інакше все може закінчитися дуже недобре. Свекор сказав, що купить нам квартиру, щоб ми жили окремо, і тоді мені не доведеться так багато працювати. Та я не впевнена, чи варто мені зараз погоджуватися на це
- Ще в грудні я пішла до нотаріуса і зробила заповіт, і двом своїм синам про це повідомила – нехай знають, що є документ. Тільки я їм ще не сказала, що спадщину я оформила лише на одного, а другий залишиться без нічого. На це в мене було ряд причин
- Син прийшов до нас і попросив 4 тисячі гривень, а я сказав, що не дам ні копійки. Ситуація мені не подобається, і треба щось змінювати, інакше син ніколи не подорослішає, а дружина вважає, що я вчинив неправильно