– Михайле, а де гроші? Тут не вистачає 3 тисячі гривень, – питаю я у свого чоловіка, бо ще кілька днів тому я перераховувала гроші у нашому сховку і все було на місці, а тепер я відкрила шухляду і бачу, що не вистачає кругленької суми.
Чоловік не був готовий до того, що я так швидко виявлю недостачу, тому спочатку став говорити, що він їх кумові нашому позичив, але під моїм пильним поглядом не витримав і чесно зізнався, що віддав ці гроші своїй мамі.
Я навіть не знала, які слова підібрати, щоб правильно висловити свою думку. Ми з чоловіком разом вже 15 років, і весь цей час свекруха тільки те й робить, що випрошує гроші у свого сина, тобто мого чоловіка.
Сама вона при цьому має непогану пенсію, але допомагає лише своїй доньці, яка живе недалеко від неї. Коли ми з Михайлом одружувалися, то він прийшов до мене з однією невеличкою валізою з власними речами. І все.
А коли через кілька років його сестра виходила заміж, то свекри їй вручили ключі від будинку. Цей дім вони будували поряд із своїм багато років, і завжди тримали інтригу – кому він дістанеться.
Я зрозуміла, що не моєму чоловікові, коли він прийшов до мене на подвір’я з пустими руками, та я ще сподівалася, що з часом свекри запишуть цю новобудову на двох своїх дітей.
Проте, вони вирішили нічого не ділити, а весь будинок віддали доньці.
– А тобі що батьки дадуть? – питаю я чоловіка.
А він мені каже:
– З часом їхній будинок мені дістанеться.
Але це смішно. Скільки років має пройти, щоб мій чоловік отримав від своїх батьків цей будинок, і то не факт, що саме так і буде.
Ну нехай, не дали нічого – і не треба. Але в такому випадку не треба постійно у мого чоловіка гроші клянчити. Ну хіба не так?
Михайло дає своїй мамі щомісяця кілька тисяч гривень, і я лише недавно це зрозуміла, коли почала вести облік грошам. Я все собі записую, прибутки, витрати, і так я зрозуміла, що свекруху утримує мій чоловік, а вона в свою чергу все, що має, віддає лише своїй доньці.
Нам за цих 15 років спільного життя від неї не дісталося нічого. Живемо ми в одному селі, і моя свекруха частенько до нас в гості заходить, хоча я її і не кличу.
Мені навіть здається, що вона нам трохи заздрить, бо живемо ми доволі непогано, маємо і гарний будинок, і машину. Але все це завдяки моїй мамі-заробітчанці.
Щойно я вийшла заміж, моя мама в Грецію поїхала, і там працює по сьогоднішній день. Всі зароблені євро мама вкладає в наш будинок, і тому ми так добре живемо, заслуга мого чоловіка в цьому невелика.
Він отримує зарплату 15 тисяч гривень, і при цьому дозволяє на свою маму витрачати 3-5 тисяч в місяць. Як на мене, це занадто, бо у нас є двоє дітей, і чоловікові про них треба думати, а не про свою маму.
Йому дуже добре живеться у нас, коли всі наші великі витрати спонсорує моя мама. А якби йому довелося все купити за свої гроші, що б він тоді казав?
Михайло не розуміє, чому я злюся, він каже, що не робить нічого поганого, адже це нормально – допомагати своїм батькам.
Я не буду сперечатися, так, допомагати батькам – це правильно. Але ж виходить так, що він утримує свою маму за рахунок моєї мами. А свекруха допомогу від сина бере, і все вкладає в свою доньку.
Я так втомилася від цієї ситуації, що не передати словами, і я просто не знаю, що мені робити. З чоловіком розлучатися через це не хочеться, бо я його люблю, і в принципі, ми добре живемо, але через його родичок між нами постійно виникають непорозуміння.
От що мені робити? Як бути? Що порадите?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
