Так моє життя склалося, що я сама родом з невеличкого села.
Мої тато й мама все життя працювали з ранку до вечора дуже важко, вони дуже працювиті люди у мене.
Як би там не говорили, що в селі жити легше, там все своє, але це не так, там, щоб хоч щось мати, потрібно за копійки важко працювати.
Тому, коли я підросла і вже приїхала навчатися в столицю, добре вже знала, що повертатися в село не хочу.
Я розуміла вже тоді, що хочу кращого життя, ніж у моїх мами й тата, адже мої батьки крім важкої роботи нічого не бачили.
Я дуже добре розуміла, що приїжджій людині в столиці жити дуже непросто і, якщо ти хочеш щось мати, то маєш дуже добре та працювати, а працювати мене батьки навчили ще з дитинства.
Після навчання я влаштувалася за спеціальністю – бухгалтером на хорошу фірму, але платили мені там, відповідно, зовсім небагато.
Та я тому була дуже рада, адже у мене зовсім не було стажу роботи.
Та я й тоді не сиділа склавши руки, я влаштувалася прибиральницею в супермаркет на нічне чергування на іншому краю міста, щоб не зустріти там своїх колег.
На роботі мені підвищили зарплату, а з прибиральниці я перейшла до старшої відділу теж з дуже гарним окладом, працюючи там вночі.
Я, в той час, орендувала квартиру, мала дві роботи, добре заробляла, та розуміючи, що не маю часу на себе стала шукати собі іншу вакансію, щоб було трохи легше.
Минуло трохи часу і десь, через місяців два, я влаштувалася фінансистом і дуже добре стала заробляти.
Тепер у мене була одна робота, я могла працювати дистанційно, беручи роботу додому.
У мене було багато вільного часу, з’явився час для себе.
Тоді я стала ходити в салони краси, купувати гарний дорогий одяг, ходити з друзями в кафе.
Разом з тим, я стала відкладати гроші на своє майбутнє.
А потім зустріла Петра.
Петро мешкав в столиці зі своєю мамою, у них була трикімнатна квартира, він теж заробляв непогано.
Пів року ми зустрічалися з ним, а потім Петро покликав мене заміж.
Я погодилася, адже щиро кохала і вважала, що він найкраща пара для мене, втомилася всі ці роки бути сама.
Мама чоловіка покликала нас жити до себе, але я відмовилася, адже хотілося бути господинею у себе вдома, я не могла б жити комфортно в чужому домі.
Та й думала, що Петро швидше намагатиметься назбирати гроші на своє власне житло.
Та згодом я побачила, що стараюся лише я одна.
Згодом у мого чоловіка почалися проблеми на роботі, їм зменшили зарплату.
Я стала просити свого чоловіка, щоб він шукав собі іншу роботу, сама йому шукала вакансії, та його влаштовувало таке життя і він нічого не хотів змінювати.
Коли його мама дізналася про це, то сказала, що немає чого чоловіка на іншу роботу відправляти, ми можемо жити з нею і нам буде легше.
Та жити в чужому домі я не хотіла, тому стала шукати другу роботу собі.
Гроші по трішки відкладала, і ми таки взяли квартиру свою в кредит.
А потім я дізналася, що чекаю дитину.
Одну роботу я залишила, зрозуміло, адже не хотіла працювати багато і грошей знову стало менше.
Чоловіка теж з роботи звільнили, але він шукав іншу дуже повільно.
Його мама знову стала кликати нас до себе.
Свекруха пояснювала, що свою квартиру ми зможемо здати в оренду, з того й платитимемо кредит, поки житимемо з нею.
Але хіба це вихід?
Що це за таке сімейне життя?
Чому дорослий чоловік не хоче знайти хорошу роботу, щоб в його сім’ї був власний дах над головою.
Зараз я навчилася пекти торти, вмію шити і беру роботу додому.
Мої мама з татом сказали, що платитимуть кредит за мене, поки я сидітиму в декреті.
То чи потрібен мені такий чоловік?
Тепер я розумію, що коли я була сама, у мене завжди були гроші, а як вийшла заміж – завжди їх не вистачає.
Я сказала Петрові, що він вже 2 місяці вдома сидить і годувати ще його я не буду, нехай де хоче там харчі бере.
Петро тоді на мене дуже образився, зібрав свої речі і пішов до мами.
Але я впораюся і сама, адже добре засвоїла, що нам, приїжджим, щоб добре жити в столиці, потрібно гарно працювати.
Родичі мені кажуть, що потрібно берегти сім’ю, думати про дитину і, що я маю бути мудріша, бо в моєму віці з дитиною заміж вже важко вийти.
Але хіба потрібно тримати такого чоловіка?
Фото ілюстративне.
