Наталі вже 30 років. У неї сім’я, двоє дітей, п’яти та трьох років, хороший чоловік, порядні та надійні тато й мама, які живуть буквально в п’яти хвилинах ходьби від неї, друзі та дві хороші подруги дитинства, дружать тепер уже сім’ями, з дітьми і чоловіками.
Вже за стільки років стали ніби цілою родиною одне одному.
В їхньому маленькому містечку жити молодим сім’ям з маленькими дітьми – одне задоволення і це щира правда.
Поруч є парк, ліс, ставок великий та чистий поряд, повітря свіже і чисте, діти ще з молодших класів гуляють разом одні, а садочки і школи ще й краще, ніж в столицях і мегаполісах: педагоги та персонал тримаються за роботу, хочуть жити тут.
На кожне робоче місце стоїть черга з бажаючих працевлаштуватися, одним словом, містечко гарне. Жити в ньому можна спокійно та комфортно.
Самій Наталі дуже пощастило в житті – чоловік у неї займає непогану посаду на фірмі, яка розташована неподалік. Заробляє гарні гроші, живе їх сім’я набагато краще своїх друзів.
І для повного щастя рік тому вони помінялися з батьками Наталі квартирами: тато й мама дружини з радістю поїхали в їх однокімнатну, щоб менше платити комунальних, а молодятам віддали свою велику та простору трикімнатну квартиру.
І останні кілька місяців Наталя займалася облаштуванням і ремонтом свого нового житла. У нову квартиру вкладена душа та сили, щодня Наталя проводила там у праці.
А місяць тому чоловік здивував її серйозно, він сказав, що його переводять на роботу в столицю, він все життя мріяв в Києві жити.
Але сама Наталя зараз дуже засмучена, не знає, що робити. Не хоче залишати своїх друзів та родину, дітки вже влаштовані добре тут, її в житті теж все влаштовує, як є, вона хоче жити в себе вдома.
Та чоловіка переводять в обов’язковому порядку, вибору й нього немає, відмовити не вдасться, бо залишиться без роботи, просто звільнять. А за роботу в Києві обіцяють набагато більшу зарплату за столичними мірками.
Тепер Наталя навіть не знає, як бути далі: кидати житло і їхати з чоловіком і малими дітьми в столицю, не знаючи, що їх чекає завтра, тим паче, що зараз всі сидять по домах, чи залишитися в рідному містечку поруч з батьками, де є житло, допомога і підтримка, адже чоловік зможе знайти іншу роботу, хоча і з меншою зарплатою?
Наталя знає, що якщо чоловік не погодиться їхати, залишиться без роботи. Як тут бути, як правильно вчинити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна