Наталі вже 30 років. У неї сім’я, двоє дітей, п’яти та трьох років, хороший чоловік, порядні та надійні тато й мама, які живуть буквально в п’яти хвилинах ходьби від неї, друзі та дві хороші подруги дитинства, дружать тепер уже сім’ями, з дітьми і чоловіками.
Вже за стільки років стали ніби цілою родиною одне одному.
В їхньому маленькому містечку жити молодим сім’ям з маленькими дітьми – одне задоволення і це щира правда.
Поруч є парк, ліс, ставок великий та чистий поряд, повітря свіже і чисте, діти ще з молодших класів гуляють разом одні, а садочки і школи ще й краще, ніж в столицях і мегаполісах: педагоги та персонал тримаються за роботу, хочуть жити тут.
На кожне робоче місце стоїть черга з бажаючих працевлаштуватися, одним словом, містечко гарне. Жити в ньому можна спокійно та комфортно.
Самій Наталі дуже пощастило в житті – чоловік у неї займає непогану посаду на фірмі, яка розташована неподалік. Заробляє гарні гроші, живе їх сім’я набагато краще своїх друзів.
І для повного щастя рік тому вони помінялися з батьками Наталі квартирами: тато й мама дружини з радістю поїхали в їх однокімнатну, щоб менше платити комунальних, а молодятам віддали свою велику та простору трикімнатну квартиру.
І останні кілька місяців Наталя займалася облаштуванням і ремонтом свого нового житла. У нову квартиру вкладена душа та сили, щодня Наталя проводила там у праці.
А місяць тому чоловік здивував її серйозно, він сказав, що його переводять на роботу в столицю, він все життя мріяв в Києві жити.
Але сама Наталя зараз дуже засмучена, не знає, що робити. Не хоче залишати своїх друзів та родину, дітки вже влаштовані добре тут, її в житті теж все влаштовує, як є, вона хоче жити в себе вдома.
Та чоловіка переводять в обов’язковому порядку, вибору й нього немає, відмовити не вдасться, бо залишиться без роботи, просто звільнять. А за роботу в Києві обіцяють набагато більшу зарплату за столичними мірками.
Тепер Наталя навіть не знає, як бути далі: кидати житло і їхати з чоловіком і малими дітьми в столицю, не знаючи, що їх чекає завтра, тим паче, що зараз всі сидять по домах, чи залишитися в рідному містечку поруч з батьками, де є житло, допомога і підтримка, адже чоловік зможе знайти іншу роботу, хоча і з меншою зарплатою?
Наталя знає, що якщо чоловік не погодиться їхати, залишиться без роботи. Як тут бути, як правильно вчинити?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую