З розподілом спадщини в нашій сім’ї виникла ціла історія! Тепер чоловік мені каже, що я наших дітей не однаково люблю.
Дітей у нас двоє – син і дочка. Люблю я їх, звичайно, однаково.
Просто вважаю, дочці житло важливіше, а син і сам може заробити собі на квартиру.
Свекруха записала свою квартиру на онуків: на наших сина і дочку.
Квартира хороша, двокімнатна, з високими стелями, тільки ремонт потрібно було зробити.
Дочка тоді вже студенткою була, зустрічалася з хлопцем, який приходив і допомагав нам з ремонтом.
Після закінчення університету дочка з цим хлопцем подали заяву, одружилися.
Я подумала, що було б добре, якби молоді відразу переїхали в своє житло – і віддала їм бабусину квартиру.
Наш син ще тоді в 10 класі вчився, жив з нами, йому взагалі було байдуже до спадщини.
Минуло ще кілька років, син виріс, він зараз вчиться в коледжі, почав приводити в свою кімнату своїх друзів і ще свою подружку.
Чесно кажучи, набридло нам постійне ходіння молоді, я стала робити зауваження.
Син почав говорити, що, мовляв, бабуся заповіла їм обом квартиру, а живе тільки одна сестра там з сім’єю.
На що сину відповіла, що я вважаю, що це правильно, адже він – чоловік, і з часом сам зможе заробити собі на квартиру.
Зараз у дочки не найкращі часи, все частіше з чоловіком виникають якісь непорозуміння.
Ось так ось, раптом він піде, їй тоді взагалі потрібна буде захищеність – свої стіни!
Ну хіба не так?
Чоловікові ці молодіжні компанії в нашому домі дуже не подобаються, тому він прийняв рішення: продати бабусину квартиру, рівні частини поділити на дітей і нехай вони собі для житла вносять ці гроші для житла в кредит.
Мені ця ідея дуже не сподобалася, тому що дочка зараз в декреті, куди ж я її з дитиною зараз відправлю?
Чоловік вважає, що треба ділити спадщину вже, а про дочку тепер нехай зять дбає.
У доньки з чоловіком основні непорозуміння через те, що зять не відчуває себе господарем в сім’ї, мовляв – на все готове прийшов.
Хоча він же ремонт робив, у чому проблема?
Але мене найбільше лякає те, як буде дочки: знову починати все спочатку, переїжджати, перевозити речі, робити ремонт платити багато років кредит!
А якщо її чоловік все ж кине? Тоді ми будемо платити!
А так вже є все, навіщо змінювати те, що дочка вже має?
А якщо навіть і не кине, то куплена в спільному шлюбі квартира буде і на зятя, як на власника, записана!
Всі один з одним перегризлись тепер: я з чоловіком, дочка з батьком, я з сином і сестра з братом!
А нещодавно чоловік взагалі мене ошелешив: «Дітей треба однаково любити, син для нас – теж дитина!».
Так, я дуже люблю сина! Але вважаю, що допомогти треба доньці, а син сам прокладе собі дорогу.
Тим більше сина ніхто не жене з квартири.
Не знаю, як переконати в цьому всю нашу чоловічу половину.
У мене передчуття, що якщо ми продамо спадкову квартиру, то зробим тільки гірше, а так – хоч у когось з наших дітей вже є житло.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
