Чоловік мене покинув ще молодою, я сама ростила сина. А потім зустріла Ореста, хороший він чоловік. Та син сказав, що нам і так добре і в хаті більше нікого не треба. Я вибрала сина, Орест пішов. Потім одружився на хорошій жінці, зараз в них діти, внуки, щасливо живуть, у нас хати поруч, я їх часто бачу, очима Ореста шукаю. А я на старості залишилася сама, син з невісткою за кордоном живуть, до мене не приїжджають і не приїдуть ніколи

– Я все життя не хотіла залишитися одна на старість в своїй порожній квартирі, а сталося так, – сумно говорить Олена Петрівна. – А так до самотності я давно звикла. Як син одружився, так я одна і залишилася.

Сина Олена Петрівна теж ростила одна – розлучилася з чоловіком в свої 32 роки, бо він ходив до іншої. Чоловік пішов і більше нічим ні їй, ні дитині не допомагав, повністю покинув їх життя.

– І що, так відтоді ти не знайшла хорошу людину, пару собі, ти ж тоді ще молода зовсім була?

– Та ні. Був один чоловік. Дуже хороший! Але син його не прийняв. Рік ми зустрічалися, згадую той рік, як казку. Не вірила, що так буває. Вирішили одружитися, жити разом. Познайомила їх з сином. І, ти знаєш, от не пішло у них з самого початку, гне склалися відносини. Орест, чоловік-то мій, вже й так до нього, і так. І подарунки купував, і на риболовлю кликав. Але син мій Степан уперся – не треба нам нікого, мовляв, нам і так добре. Ні в яку! Сказав, щоб обирала, син чи чоловік. Я намагалася налагодити їх відносини, як могла, і з одним говорила, і з іншим, але марно. Звичайно, я вибрала сина. Орест пішов. Це вже було останньою краплею для всіх, звичайно.

Через пару років Орест одружився на гарній жінці, діти у них народилися, двоє синів, зараз внуки вже є. Живуть душа в душу до сих пір. У нас же дачі поруч, бачу їх щороку. Звичайно, таких чоловіків, як Орест, не знайти. А я так після того випадку ні з ким і не намагалася більше зійтися. Ростила Степанка сама. Там дев’яності настали, стало зовсім не до зустрічей, скрутні то були часи, ледве на хліб заробляла. Степан виріс, одружився перший раз, потім другий, потім з другою дружиною і внучкою поїхав за кордон. Там тепер живуть, дзвонять пару раз на місяць. А я ось тут доживаю, одна. Ні, я не скаржуся. А залишилася зовсім сама, вже нікого не чекаю, ніхто до мене не приїде вже ніколи, не провідає, я це добре знаю. А був би в мене чоловік хороший, з ним би старість свою розділила, але ж ні, вибрала сина.

Лише інколи сусідка заходить до Олени Петрівни та й все, одна однісінька залишилася. А в чому її помилка?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.