– Останнім часом справи у нас геть недобрі, складається так, що нам вже грошей не вистачає на нормальне життя! – скаржиться Людмила. – Доведеться зараз пристроювати мені кудись наших дітей і на роботу виходити, хоча так непросто це все для мене. Ну ще б пак, чоловік мій Роман, виходить, забезпечує від і до дві сім’ї з дітьми – нашу і сестри, Галини. Чесно кажучи, готовий останні останні копійки забрати не те що у себе, а й у мене, і сестрі своїй віддати. У Галини чоловіка не стало, вона з дитиною у нас, тому їй потрібно допомагати завжди і в усьому.
У Людмили зовсім маленькі діти, дівчатка-погодки, старшій тільки недавно виповнилося три роки.
Зараз Люда сидить в законній декретній відпустці, і на роботу виходити зовсім не хоче. Воно й зрозуміло, з такими маленькими дітьми жінки ще вдома сидять. Вона знайшла себе в материнстві: із задоволенням грається, розвиває діток, годує, миє, гуляє, варить супи і корисні котлетки в пароварці, читає в інтернеті статті про ранній розвиток дітей і застосовує все це на практиці. Шкода тільки, що довго так тривати не буде. Адже Людмилі доведеться виходити на роботу, кудись прилаштовувати маленьких дітей по садочкам і няням – і все через чоловіка, вірніше через його рідну сестру з дитиною.
Ні, чоловік у Людмили зовсім не поганий, а якщо подивитися на оточуючі сім’ї, так, можна сказати, майже ідеальний. Він двома руками за те, щоб дружина сиділа вдома з дітьми, на його забезпеченні і щоб не йшла на роботу. Він розумний, цікава людина, дуже турботливий і уважний чоловік, і, насправді, чудовий батько. Самостійний, надійний, який заробляє. Середньостатистичної сім’ї, навіть з двома дітьми, такої зарплати вистачило б на вельми безбідне життя.
Але ось на дві сім’ї, на жаль, вже не дуже вистачає.
Десь по-людськи Людмилі, звичайно шкода Галину: довгі роки вона прожила в шлюбі з не дуже добрим чоловіком, а півтора роки тому його взагалі не стало.
Рідна сестра чоловіка залишилася одна з дитиною. Дитина має теж важкий характер. Навчання дається йому з великими труднощами. Поки хлопчик ходив в сад, Галина так-сяк працювала. Але, віддавши сина в перший клас, звільнилася, і займається дитиною, адже він рано приходить зі школи. Галина сина забирає після школи, годує, робить з ним уроки, сама сидить годинами, возить в басейн і ще на якісь чи то заняття, то чи реабілітацію.
Звичайно, Галину з проблемною дитиною всі шкодують і допомагають як можуть, і перш за все її рідний брат Роман.
Роман повністю зараз забезпечує Галину, оплачує племіннику басейни та інші гуртки, дарує подарунки, дає на розваги. Нерозумно, звичайно, в даному випадку висловлювати своє задоволення, але у Людмили таке відчуття, що чоловік живе на дві родини. Причому, там – хлопчик, про який він давно мріяв. З ним можна бігати наввипередки, грати в футбол, подарувати іграшковий джип або вертоліт. Удома ж – дві маленькі дівчинки, яким всі ці чоловічі ігри не дуже цікаві, можливо, поки. Але все ж це дівчатка.
Ні, скаржитися, зрозуміло, й не дуже гарно – своїми дочками чоловік теж займається багато, робить все, що потрібно: і купає, і спати вкладає, і годує з ложки, грається з ними. Але левова частка його ресурсу йде в сім’ю сестри, на Галину і її сина.
– У тебе все добре! У тебе є чоловік, у наших дочок – тато, – пояснює чоловік частенько Людмилі. – А вона одна, розумієш? У неї – тільки я і більше нікого немає. Треба їй допомогти. Хто ж їй допоможе, як не я?
Але величезною несподіванкою для Людмили стало те, що сестра чоловіком з племінником цього літа поїде у відпустку на море – природно, на гроші брата. А Людмила з дітьми будуть відпочивати за залишковим принципом. Грошей на відпустку на їх сім’ю не вистачає. Точніше, вистачає, наприклад, але тільки якщо Людмила поїде з дітьми одна, без Романа, він не проти такого відпочинку. Але діти маленькі, і їхати одна Людмила не хоче категорично, вона просто знає, що не справиться там з ними одна. Хіба це відпочинок? Можна поїхати і всім, але ненадовго, днів на сім. Це теж не вихід: тільки акліматизуються, і додому потрібно їхати вже.
Можна поїхати з Галиною і з усіма дітьми, а й так Людмила не хоче. Зараз сестри чоловіка занадто багато якось в її житті, не вистачає ще й відпочивати з нею ніс до носа.
– Ну значить, посидимо в цьому році усі разом вдома! – заявив Роман. – Нічого, з’їздимо на майбутній рік! І взагалі, наші дочки ще маленькі, невідомо, чого більше в поїздках з такими маленькими дітьми – шкоди чи користі. А племіннику треба на море, фахівець його йому прямо настійно рекомендував! Йому в школу йти, щоб недужав поменше. Треба його оздоровити трішки, він же дитина ще зовсім мала, а йому зараз нелегко.
Сестрі треба віддати належне – вона нічого не просить, кожен раз відмовляється і дуже бентежиться, потім багато разів дякує, вибачається, за те, що брат допомагає їй.
А чоловіка це все, здається, тільки заохочує. Він грає в благородну людину, часто дає сестрі купюри, і готовий вже, на думку Людмили, економити на власній дружині, аби віддати сестрі, тому що тієї потрібніше. Бачите таке дуже прикро, але і як з цим боротися, Людмила навіть не уявляє.
Сестру шкода, звичайно, і племінника теж. Але сидіти за гроші брата з такою вже немалою, як для Людмили, дитиною, – хіба правильно? Інші ж жінки якось працюють і за дітьми своїми слідкують? А якби не було у неї успішного забезпеченого рідного брата? Адже не пропала б, якось би сама крутилася. У брата сім’я, діти, зараз вони сидітимуть літо вдома, поки Галина відпочиватиме. А що буде далі? Ставати на власні ноги, здається, сестра не збирається. Її все влаштовує. Їй і так добре жити.
Чи має Людмила право нарікати в даній ситуації? Що їй робити і як далі бути, адже діти ростуть, а грошей їм дуже не вистачає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
