Я коли одружувалася з Андрієм, то була дуже щасливою, мені усі навколо заздрили.
У шлюбі з ним ми прожили майже 6 років.
А до одруження ми ще рік зустрічалися з ним.
Чоловік мій працює на високій посаді, але я не буду писати про це.
Вдома мій чоловік хоче, щоб був в усьому порядок і завжди смачно приготовлена свіжа їжа.
Таке враження, що життя має бути за якимось графіком.
Андрій завжди любить смачно та вишукано поснідати в 7 годин ранку.
Страва має бути обов’язково свіжоприготовлена і, щоб мені приготувати щось особливе, я встаю в 5 годин ранку, щоб встигнути зробити все.
Ми живемо з Андрієм в приватному будинку і чоловік хоче, щоб у ньому завжди було ідеально прибрано, щоб я тримала чистоту.
Іноді мій чоловік допомагає мені трішки на кухні і з прибиранням, але в усьому будинку прибрати мені дуже непросто.
Андрій не хоче, щоб це робила якась робітниця, не любить чужих людей у своєму домі, не хоче, щоб хтось чужий чіпав наші речі, хоче, щоб це все робила його дружина, тобто я.
Андрій ніби непогано ставиться до мене, завжди подякує, зробить компліменти, але виконувати всю домашню роботу одній вдома я просто не встигаю, адже я теж працюю на роботі і повертаюся додому в 19 годин.
Хоч я маю свої власні гроші, адже заробляю сама, але чоловік завжди дає мені теж немалу суму, адже він добре заробляє.
Андрій купив мені гарне авто, грошей для мене не шкодує.
Та й донечка наша, якій зараз 5 років ні в чому не має потреби, чоловік її любить.
А я не можу працювати практично цілодобово, дуже мало сплю.
Але вдома теж постійно сидіти не хочу і звільнятися з роботи теж, адже тоді я буду справжньою домогосподаркою, а я ще молода, хочеться бути поруч з людьми, радіти життю.
Якось я вирішила поговорити спокійно про це зі своїм чоловіком, пояснила, що дуже втомилася, можливо, потрібно найняти якусь помічницю, яка допомагатиме мені вдома.
Щоб вона приходила декілька разів на тиждень і допомагала мені в хатній роботі.
А Андрій мені холодно відповів:
– Якщо ти не справляєшся зі своїми обов’язками, то, повір, дуже швидко знайдеться та, яка справлятиметься з ними.
Я навіть не знала, що сказати на це своєму чоловікові.
Ніколи не очікувала такої відповіді від нього, вважала себе щасливою в шлюбі.
Тепер навіть й не знаю, що робити в ситуації, яка склалася.
Можливо, поки я сама заробляю гроші на себе, варто забрати дитину і піти від чоловіка?
Але чи розумно це? Але я більше не хочу жити за чужим графіком.
Чи правильно буде тут – розлучитися?
Фото ілюстративне.
