Чоловік економив на всьому, вечорами ми сиділи при виключеному світлі, максимум можна було включити нічник чи запалити свічку. Продукти ми купували теж строго по списку, а все, що виходило за його межі, брати до кошика не можна було. Якщо чоловік йшов в магазин за хлібом, то він приносив лише буханку хліба. Хоч би раз шоколадний батончик чи морозиво купив. В підсумку я не витримала, і пішла від нього, а він не розуміє, чому я так вчинила

Коли я оголосила своїм батькам, що виходжу заміж, не можу сказати, що вони вельми зраділи.

З Максимом ми на той час зустрічалися більше року, він був знайомий з моїми батьками, і вони змогли добре його роздивитися.

– З ним ти не станеш щасливою, – сказала мені мама.

– Але чому ти так думаєш? – питаю.

– Тому, що він жадібний, і нікого, крім себе, не любить, – сумно відповіла мама.

Я була дуже закохана, і не бачила в своєму обранцеві жодного недоліку. Тому, коли Максим зробив мені пропозицію, я відразу ж погодилася вийти заміж.

До того ж, у нареченого була своя квартира, так що ми відразу стали жити окремо.

Коли я вже стала дружиною Максима, я зрозуміла, про що мені намагалася сказати моя мама.

Спочатку чоловік мене навчив економити воду і світло.

Соромно зізнатися, але ми купалися в одній воді – спочатку мився чоловік у ванній, а потім я. Воду в туалеті защораз теж не можна було спускати.

Вечорами ми сиділи при виключеному світлі, максимум можна було включити нічник чи запалити свічку.

Продукти ми купували теж строго по списку, а все, що виходило за його межі, брати до кошика не можна було.

Якщо чоловік йшов в магазин за хлібом, то він приносив лише буханку хліба. Хоч би раз шоколадний батончик чи морозиво купив.

Ці правила поширювалися не лише на мене, але і на нашу дитину. Речі нові нашому малюку купувати було не можна, чоловікові віддавала старі речі з своїх дітей його старша сестра.

Коли я пробувала щось говорити, що так не можна жити, чоловік відразу казав мені, що я марнотратка, і треба було мені з моїми замашками виходити заміж за олігарха.

Прожили ми у шлюбі 5 років. Нещодавно я попросила, щоб чоловік купив мені нове взуття на осінь, бо останні свої черевики я придбала ще до заміжжя.

Але чоловік подивився на старі, і сказав, що завтра ж віднесе їх в ремонт, і в них можна буде ще зо два сезони походити.

Чекати я не стала, і зранку, коли чоловік пішов на роботу, я зібрала дитину, склала у валізу наші речі (а їх було небагато), і пішла до своїх батьків.

Чоловікові я сказала, що хочу розлучення. Він не міг повірити, що я це серйозно.

Максим вважає мене невдячною дружиною, яка не змогла оцінити його старання, адже він за нас так дбав!

Допоможіть мені розібратися, я справді неправильно зробила, що пішла від такого доброго чоловіка?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.