До тридцяти п’яти років я жила, абсолютно щасливим життям. Росла в сім’ї, де панували гармонія і взаєморозуміння, а відразу після закінчення університету і сама створила, як я думала, міцну родину.
Про зраду, як факт, я взагалі ніколи не думала, адже росла в сім’ї, де тато безмежно любив маму. Як всі маленькі дівчатка я думала, що теж вийду заміж, раз – і на все життя.
Микола, мій чоловік, старший за мене всього на два роки. Завдяки своїм діловим і людським якостям, йому вдалося збудувати чудову кар’єру. Я, як могла, у всьому підтримувала свого чоловіка – і сама багато працювала, і йому допомагала, і народила йому донечку. Софійці скоро виповниться 10 років.
Так як мій тато ніколи не зраджував моєї матері, принаймі, я так думала, я повністю довіряла своєму чоловікові і ніколи не перевіряла його. Звичайно, я розуміла, що в житті існують зради, але мені здавалося це у інших людей, а мене це обійде стороною. Чоловік у мене добрий, лагідний і вірний. Шкода, звичайно, але я сильно помилялася щодо нього.
Все сталося випадково. Одного вечора Микола пішов у ванну кімнату, а на столі залишив свій телефон. Прийшло повідомлення. Раніше я їх ніколи не читала, але чоловік чекав важливого дзвінка по роботі, і подумала, може, це важливо.
Прочитавши повідомлення я зрозуміла, що у мого чоловіка є інша жінка. Я швидко переписала номер телефону, Миколі нічого не сказала. Всю ніч я не спала, не могла зрозуміти, що я маю робити.
На наступний день я вирішила зателефонувати за цим номером. Мені відповів милий жіночий голос. Я пояснила ситуацію, хто я і чому дзвоню. У відповідь почула, що своєму чоловікові я набридла, що я погано готую і, взагалі, йому зі мною не цікаво. Вони зустрічаються вже близько року і дуже щасливі. В кінці дівчина мене приголомшила, що чоловік вирішив від мене піти до неї. Він просто боїться це сказати, тому що не знає, як я на це відреагую.
Тепер сумнівів у мене не залишилося. Я відразу ж подзвонила своїй матері, розповіла ситуацію і сказала, що піду від чоловіка. Я запитала, чи можна мені з донькою повернутися додому. Мама сказала, що так, звичайно, вони з батьком завжди підтримають мене. А потім вирішила сказати мені правду і зізналася, що мій батько теж все життя їй зраджував, але вона змогла зберегти шлюб, тому і я маю зробити так само. Я була ошелешена почутим. Мало того, що мене зрадив чоловік, так я ще й повністю розчарувалася в своєму батькові.
Не можу словами передати, що я тоді відчувала, але все ж вирішила поговорити з чоловіком, адже ми прожили разом тринадцять років. Коли Микола прийшов з роботи, я розповіла йому про те, що знаю про його стосунки на стороні. Микола цього не чекав, тому влаштував цілий спектакль. Він падав на коліна, говорив, що шкодує про те, що трапилося, просив пробачити його заради нашої доньки.
Я довго вагалася, але вирішила пробачити, адже моя мати якось жила з моїм батьком. Я справді хотіла вірити, що чоловік просто оступився і більше цього не повториться. Але я помилилася.
З того вечора минуло два місяця. Микола ходив сумний, весь час думав про щось, а вчора чоловік зізнався, що у них з тією дівчиною буде дитина. Запевняв мене, що вони і справді розлучилися, але вона йому подзвонила і повідомила «радісну» новину.
Якщо чесно, я йому не вірю. Так жити більше не хочу. Сьогодні зібрала свої речі, завтра з’їжджаю на знімну квартиру, бо до батьків теж не хочу. Єдине, чого я не розумію в цій ситуації – як моя мати могла так довго терпіти зради батька. Адже вони і досі живуть разом і якби моя мама мені у цьому не зізналася, то я б сама ніколи не здогадалася. Але так, як мама, я жити не хочу.
Фото ілюстративне – canstockphoto.
