Ми живемо за містом у власному будинку. Поряд зі мною мешкає самотня бабуся. Якось зранку я вийшла на подвір’я і побачила у сусідки ще одну літню жінку. Мені це здалося дивним, тому що рідних у сусідки не було. У них з чоловіком не було дітей, а рік тому його не стало. Сусідка завжди розповідала, що у неї нема родичів, то ж вона залишилася зовсім самотньою.
Звичайно, сумно їй було одній і нудно. Залишилася на старості років одна. Але роки ще не ті, щоб впадати у відчай. Довелося їй змиритися з таким станом речей.
Я пішла до сусідки, щоб з’ясувати все про її гостю. Літня жінка назвалася Анною Петрівною, тільки говорити зі мною вона не захотіла. Сусідка мені повідомила таємно, що син цієї жінки відмовився від неї, так що в душу до неї краще не лізти.
Все своє довге життя вона пропрацювала в концертному залі. А чоловік її – професор. Викладав в інституті. Вона була в курсі його історій з іншими жінками, тільки не хотіла руйнувати сім’ю. Так що дивилася на все крізь пальці і терпіла. Єдиний син і робота забирали у неї більшу частину часу.
Син виріс, відучився і одружився. Народилася внучка, яку Анна Петрівна дуже любила. І тут чоловік вирішив піти від неї до іншої жінки, але не розлучився.
Син і його дружина працювали, розкручували бізнес, тому її часто вже не відвідували. Зате підкидали внучку. Старість підкралася непомітно. Настав час, коли чоловіка його співмешканка вигнала і той повернувся, але жити з Анною Петрівною не хотів.
У сина до цього часу з’явився свій заміський будинок. Просторий і великий. Батько почав просити його, щоб він забрав матір до себе. Син був не проти. Та й донька його добре ставилася до бабусі. Тільки ось дружина ні в яку не погоджувалася з тим, щоб в її будинку жила свекруха.
Син пояснив дружині, що мова йде про його маму, так що жити вона буде з ними. Та подумала і погодилася, але з умовою:
– Ну добре. Тільки нехай твій батько переписує своє житло на внучку. Раптом зійдеться з кимось і тоді ми нічого не отримаємо з тієї квартири.
Щоб догодити хоч якось дружині, син переговорив з батьком і він обіцяв переписати квартиру на внучку.
Довелося Анні Петрівні переїхати до сина. Та й немає в цьому нічого поганого – адже свіже повітря, природа, рідні люди. Чоловік довго не сумував – незабаром він привів додому нову дружину. Але документи оформляти він не поспішав.
Невістці дуже не подобалося жити із свекрухою і вона постійно виявляла невдоволення сусідством з літньою жінкою. Синові мати нічого не говорила. Але одного разу вона таки не витримала і почала говорити, щоб її повернули додому.
Син набрав батька, але той категорично відмовлявся приймати колишню дружину, адже він вже жив не сам. А дочка з дружиною наполягали, щоб він відвіз бабусю. І тоді він вирішив домовитися з будинком престарілих.
Сусідка моя дізналася про це. Як з’ясувалося, вона знала Анну Петрівну. В результаті їй стало шкода стареньку, тому вона домовилася з її сином, щоб той перевіз її до неї. Той обіцяв давати гроші регулярно. І просив регулярно йому телефонувати.
Привіз він маму потайки. Умови йому сподобалися. Обіцяв приїжджати в міру можливості. Ну це ще видно буде. Ось так іноді трапляється, коли чужим рідна людина дорожче, ніж своїм. Тільки ефект бумеранга ніхто не відміняв. Батьків потрібно берегти.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
