Дружину я собі обирав сам, ця дівчина була дивовижною, не схожою на інших. З Тетяною ми почали зустрічатися ще в університеті, а згодом і одружилися. У нас було гарне весілля і ще краща весільна подорож.
Ми були впевнені в тому, що проживемо в мирі та злагоді багато років, тому що кохали один одного. Жити ми стали в квартирі, яку подарували нам її батьки на весілля. Таня відмінно справлялася з обов’язками дружини. Вдома у нас завжди було дуже чисто, завжди була приготовлена смачна їжа. Загалом, все було чудово, ми обоє ходили на роботу і добре заробляли.
Між нами з дружиною ніколи не було непорозумінь. Так щасливо ми прожили чотири роки. А потім захворіла мама Тані. Нам довелося забрати на деякий час тещу до себе.
Я з цього приводу не дуже сильно переживав: я ж був упевнений, що запросто зможу знайти спільну мову з нею, адже весь цей час ми добре ладнали. Але дуже швидко я зрозумів, що я помилявся!
Як тільки мама Тетяни почала одужувати, так вона і почала вказувати мені, що і як я повинен був робити. Спочатку я намагався на це ніякої уваги звертати, але теща не заспокоюється.
Тещі не подобалося в мені все: і те, що я мало заробляю, і те, що затримуюся на роботі. Їй навіть не подобалося те, що я у вихідні багато часу проводив в гаражі. Вона була впевнена, що я там влаштовую посиденьки зі своїми друзями. А мені вже так набридли постійні прискіпування моєї тещі, що я почав використовувати гараж, як притулок, в якому я став ховатися від тещі. Але Валентину Павлівну було вже не зупинити.
Я дуже любив свою дружину і зовсім не хотів її втратити. Як тільки наставало тимчасове затишшя, то теща обов’язково влаштовувала нову яскраву сцену на рівному місці.
Черговий враз ми полаялися, коли теща не пускала мене на корпоратив, який проходив в моїй фірмі. Валентина Павлівна була впевнена, що там не місце одруженим чоловікам. Теща вимагала, щоб я після роботи відразу ж ішов додому.
Я розсердився, зібрав свої речі і пішов. Ночував я у свого друга. На корпоратив я все одно пішов.
Через тиждень я запросив Тетяну в кафе, щоб ми мали можливість все обговорити. Я запропонував дружині відвезти її маму в село до неї додому. Вона вже одужала і може спокійно жити сама. Але Тетяна на це не погодилася. А я не був згоден на проживання в одній квартирі зі своєю тещею.
Загалом, ми через два місяці розлучилися. Я почав жити в маленькій однокімнатній квартирі, яку отримав у спадок від діда.
Я дуже сумую за своєю дружиною. Адже я її досі люблю, і не можу забути. Маю велику надію, що зможу повернути її. Але недавно зустрів свою дружину з іншим чоловіком. Я не знаю: чи серйозно у них все? Але я все ще сподіваюся на те, що зможу налагодити стосунки зі своєю дружиною. Найголовніше, щоб тещі не було поруч.
Фото ілюстративне – mirozha.