Марина з Богданом довго зустрічалися перед тим, як одружитися, бо збирали собі на житло. Тільки коли спромоглися купити собі однокімнатну квартиру, тоді й розписалися. Невдовзі у пари народився син, а потім і дочка. Зрозуміло, що в однокімнатній квартирі стало занадто тісно.
І знову виникло житлове питання, потрібно було купувати більшу квартиру, а грошей не було. І Марина знайшла вихід, вона запропонувала чоловікові, щоб той забрав свою маму до них, а її будинок в селі продав. Богдан спочатку не погоджувався, але дружина завжди вміла знайти підхід до свого чоловіка і необхідні аргументи для того, щоб його переконати.
Поїхав Богдан на вихідні до матері на розмову, вона завжди з нетерпінням чекала сина, приготувала його улюблені вареники, спекла пиріжки. Пообідавши, син розповів за чим приїхав. Гірко було матері прийняти таке рішення – покинути будинок, в якому вона прожила все своє життя, але заради щастя сина погодилася, бо не бачила іншого виходу.
Через тиждень після цієї розмови Богдан забрав маму в місто, а ще через місяць знайшлися покупці на її будинок. Хату продали, а за виручені гроші купили велику трикімнатну квартиру, в якій нарешті всі помістилися. Щоб не почуватися зайвою, бабуся весь свій час приділяла онукам, чим дуже допомогла Марині.
Вдома завжди був порядок і приготовлені обіди та вечері, Марина не могла натішитися тим, що з ними живе свекруха, в якої вона може і поради спитати, і секретом поділитися.
Та з часом настрій Марини змінився і присутність свекрухи її почала дратувати. Все частіше вона скаржилася чоловікові на те, що бабуся не так ходить, не так їсть, заважає, гостей через неї додому не приведеш. Богдан слухав і не розумів, до чого хилить дружина, поки Марина не почала прямо говорити про те, що літній жінці краще буде в будинку для літніх людей, адже там і догляд відповідний, і лікарі завжди поряд.
Богдан спочатку навідріз відмовився, сказав, що не зможе так поступити з рідною матір’ю, але Марина знову підібрала потрібні слова щоб переконати чоловіка зробити так, як хоче вона.
Старенька вже давно здогадалася про те, що задумала невістка, тому коли почула новину про те, що тепер вона житиме в будинку для літніх людей, спокійно сказала, що якщо треба, то вона готова.
Спочатку Богдан приїжджав до матері щотижня, а потім його візити ставали все рідшими, все скаржився, що роботи у нього багато.
Після останньої поїздки до матері Богдан вирішив поговорити з дружиною і забрати маму назад до себе. Він побачив як мама постаріла за цей час, який провела в притулку, розумів, що там їй не комфортно. Але Марина категорично відмовилася пояснивши, що така правда життя – люди старіють, і свекруха не виняток.
В кінці місяця Богдан не зміг поїхати до мами, мав зробити важливий квартальний звіт, а потім ще закрутився по роботі і знову не зміг відвідати маму. Приїхав аж через два місяці, та трохи запізнився.
Відчинивши двері в мамину кімнату, він побачив, що там сидить інша жінка. Богдан спочатку подумав, що переплутав кімнати, але працівниця йому повідомила, що жінки, яку він шукає, не стало ще три тижні тому. Але літня жінка вказала в документах, що близьких родичів у неї немає, тому коли її не стане, нікому повідомляти не треба.
Всю дорогу додому Богдан плакав як в дитинстві. Він щиро каявся в тому, що послухав дружину і так недобре поступив з найріднішою людиною у світі.
З Мариною він розлучився, з’їхав від неї і зняв собі невелику кімнату. Тепер щовечора він знаходив час для того, щоб поїхати на місце спочинку мами і поговорити з нею, але вже було занадто пізно…
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
