В понеділок ми з дружиною взяли вихідний, хотіли вирішити деякі справи разом. Сидимо на кухні, п’ємо чай. І тут – дзвінок в двері. Ми здивувалися, бо насправді нікого не чекали.
На порозі стояла моя тітка Орися з величезною сумкою в руках. За її спиною переминався з ноги на ногу її чоловік, дядько Микола. Тітка відразу почала щиро мене обіймати і голосно говорити, яка вона рада, що приїхала до нас.
Я ніс сумки в передпокій, розуміючи, що моє спокійне життя скінчилося. Ольга, моя дружина, теж була не рада візиту родичів.
– Вони до нас надовго? – питає мене дружина на кухні, готуючи сніданок для гостей, які з дороги зайшли в ванну помити руки.
Я розумів відчай дружини, як правило, тітка приїжджала до нас без попередження і надовго. Тому я відповів, що ввечері запитаю. Ми поїхали по своїх справах, тітка по своїх.
Увечері, коли ми повернулися, на нас чекав накритий стіл. Тітка Орися вже нас чекала. Я вирішив запитати, наскільки цього разу вони приїхали.
– А що, ми вже тобі набридли? Дивись, Миколо, не встигли ми приїхати, як нас уже женуть, – звернулася вона до свого чоловіка.
– Та що Ви, тітко, гостюєте скільки хочете, – кажу.
І тут тітка видає, що вони до нас назавжди.
– Продали ми свою квартиру, подумали з Миколою і вирішили. Ти у мене єдиний родич залишився. Сподіваюся, не виженеш нас на вулицю.
За столом запанувала тиша. Тільки дядько Микола спокійно доїдав салат на тарілці.
– Що скажеш, племіннику? – перепитала мене тітка Орися.
– Живіть скільки хочете – кажу.
Далі я без апетиту колупав салат, а дружина взагалі вийшла з кухні. Зате родичі не соромилися. Їли все, що було на столі. Тітка Орися готували вміла, цього від неї не забереш.
Нарешті тітка Орися наїлася і каже:
– Пожартувала я, племіннику. Клич свою дружину. Ми в лікарню приїхали, дня на три, може трохи більше. А ти молодець, племіннику. Бачу, що злякався, але виду не подав. Поважаю. Не забуваєш свою рідню. Я вирішила, що свою квартиру тобі залишаю, вже й заповіт написала. Дітей у нас немає. Так що ти єдиний спадкоємець.
Через тиждень ми проводжали тітку і дядька. За цей тиждень дружина багато чого навчилася. Тітка Орися показала їй і як суп варити, і як котлети пекти.
Так що ця історія закінчилася добре. Тітка сказала, що тепер часто буде приїжджати до нас у справах. Ну що ж, прийдеться приймати щедру родичку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
