fbpx

Через три дні Надія від нас пішла, пішла назавжди. Вроджена вaда сеpця не дала їй дожити рік до сорока років. Баба Марія допомагала на похоронах, як могла, і про борг навіть не згадувала

Хочете вірте-хочете – ні, але історію мені цю розповіли люди, не вірити яким немає потреби. За матеріалами

У селі, багато років тому, до баби Марійки прийшла сусідка – зайняти грошей. Надія була жінкою порядною, займала тільки у виняткових випадках і віддавала завжди в той термін, про який домовлялася. Тому баба Марія завжди спокійно їй позичала гроші.

Ось і цього разу – не вистачало на вигідну велику покупку своїх грошей, тому довелося звернутися до баби Марії. Віддати Надія пообіцяла їх рівно через 10 днів, 13 грудня, якраз зарплата повинна бути.

А через три дні Надія покинула нас назавжди. Вроджена вaда сеpця не дала їй дожити рік до сорока років. Баба Марія допомагала на похоронах, як могла, і про борг навіть не згадувала.

Кілька днів по тому, увечері сиділа вона за столом і пила вечірній чай. Раптом у двері постукали. Баба Марія, як і багато сільських бабусь в її віці, була недовірлива і ввечері завжди замикала двері на гачок.

Підійшла вона до дверей і запитала, хто стукає. Ніхто не відповів. Вона знову перепитала, хто стукає. І тут з-за дверей пролунав глухий голос, в якому баба Марія з переляком впізнала голос недавно похованої сусідки Наді.

«Бабо Маріє, відкрийте, я вам борг принесла!».

Баба Марія відповіла, хоча і боялася сильно, що борг вона прощає і сусідка їй нічого не винна.

Стук припинився і настала тиша. Баба Марія ще прислухалася і повернулася за стіл. Допила чай і довго не могла заснути, сиділа перед телевізором. Так і лягла спати, його не вимикаючи.

А на ранок вийшла за двері і побачила на снігу сліди від жіночих чобіт на снігу біля хати. Причому сліди були тільки біля ганку – сніг на доріжці був незайманий. Тут бабу Марію як струмом вдарило – але ж вчора 13 грудня було – як обіцяла сусідка борг принести – так і прийшла …

Фото ілюстративне. Джерело pravmir

You cannot copy content of this page