Я вважаю, що дітям треба давати все порівну.
А от мої батьки зробили все по-іншому, тому я маю на своїх родичів неабияку образу, вважаю, що таку різницю між дітьми аж ніяк робити не можна.
У мене є сестра Людмила, яка старша за мене на чотири роки.
Так вже вийшло, що Людмилу бабуся з дідусем любили більше, ніж мене.
Тому свою квартиру – хорошу двокімнатну, недалеко від центру, вони заповіли сестрі.
Мої батьки були згодні з їхнім рішенням. А я тоді ще була дитиною і нічого не розуміла.
Так ми прожили багато років, поки не подорослішали.
Бабусі і дідуся не стало в один рік, Людмила якраз закінчила п’ятий курс свого університету, і квартира повністю перейшла їй.
Вона відразу почала хазяйнувати в ній, робити ремонт, з яким їй допомогли наші батьки. Тобто, вони сестрі і квартиру віддали, і ремонт в цій квартирі зробили.
Людмила влаштувалася на роботу, і почала жити в бабусиній квартирі, майже не спілкуючись з нами.
А на третьому курсі я теж вийшла заміж. Житла у нас з чоловіком не було, до того ж, ми чекали дитину.
До наших батьків ми не могли піти, вони живуть в однокімнатній квартирі, а батьки мого чоловіка з села, туди далеко їхати.
Я студентка, чоловік заробляв небагато, тому знімати квартиру для нас було складно.
Тут батьки і насіли на Людмилу – молодим потрібна квартира.
Людмила не заміжня і не планує, добре заробляє, вона могла б собі навіть квартиру взяти в кредит.
Але Людмила була непохитна, вона вважала, що якщо бабуся заповіла квартиру їй, значить житло її, і ділитися зі мною вона не буде.
Але батьки наполягли і Людмила погодилася дати притулок у себе мені з чоловіком рівно на місяць, поки чоловік не знайде собі роботу.
Погодилася, а сама поїхала у відпустку за свій рахунок.
На жаль, чоловік за місяць роботу не знайшов.
Ми думали, що Людмила дозволить нам у себе пожити ще деякий час, але сестра в той же вечір сказала, щоб ми збирали свої речі і йшли.
Йти нам було нікуди, тому ми поїхали в село до батьків чоловіка.
Невдовзі я народила донечку.
Тепер ми з дочкою і чоловіком живемо разом з батьками в селі, там теж будинок невеликий, і місця мало, а Людмила шикує – сама в своїй двокімнатній квартирі.
В будинку у свекрів немає води, доводиться носити з криниці, туалет теж на вулиці, то ж мені з маленькою дитиною жити там непросто.
Мама обіцяє, що свою однокімнатну квартиру вона колись залишить мені, але поки це відбудеться, мине багато років.
Я вважаю, що мої родичі вчинили зі мною дуже несправедливо.
Ми тепер не спілкуємося, але Людмила вважає, що вчинила правильно.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі