Всі 6 років шлюбу Ніна з чоловіком живе в квартирі своєї рідної мами. Мама її живе окремо, в іншій своїй квартирі. І все одно вони не можуть знайти спільної мови між собою. У мами свій ключ від квартири де Ніна з чоловіком живуть, вона приходить до них з постійними перевірками, дуже часто за безлад, перекладає усі їхні речі по своєму розумінню так, що донька потім нічого не може знайти. А головне – дорікає цією квартирою просто постійно, кожного дня вона згадує про це. Мало не кланятися діти їй мають за те, що живуть на її території, хоча з дитинства мама Ніні говорила лиш про те, що ця квартира буде належати її..
У Ніни і її чоловіка Григорія – 5-річна дочка, не зовсім здорова, тому Ніна сидить з нею вдома і займається дитиною. Григорій один на всіх працює. так склалося, що велику долю відповідальності батько взяв на себе. Зарплата у Григорія не дуже велика, але їм цілком вистачає на життя – за рахунок того, що житло все-таки своє вони мають, і не треба платити ні за кредит, ні за оренду квартири великі кошти.
Одна неприємність – постійні непорозуміння з мамою, на яку офіційно оформлена квартира у якій живуть Ніна з Григорієм.
– Ключ забрати ми не можемо у моєї мами, попросити не приходити – теж! – розводить руками сумно Ніна. – Мама тут господиня і це зрозуміло, адже це повністю її власність. Ось і господарює на свій лад у цій квартирі так, як їй того самій хочеться.
Пів року тому Ніна сказала – все, що більше вона мовчати не хоче, бо така ситуація їй вже набридла. Стала збирати речі і сказала, що будуть з’їжджати з цієї квартири.
Справа в тому, що приблизно через рік після їх з Григорієм весілля молодий чоловік отримав у спадок від свого батька цілком хорошу двокімнатну квартиру – правда, в спальному районі їхнього міста, але все ж. Мати Григорія запропонувала цю квартиру здати в оренду, оскільки переїжджати в неї Григорій з сім’єю не хотіли, адже там його робота і їх поліклініка. Тому ідею про здачу нової власності в оренду підтримали.
Мати Григорія сама ж цим і зайнялася досить активно: вона пенсіонерка, постійно сидить вдома, причому, ще не стара людина ще, сил і часу у неї багато. Ніна тоді лише народила дитину, Григорій працював і теж не дуже хотів вирішувати якісь ще справи, тому вони тільки раді були, що мати Григорія взяла цю роботу на себе, швидко приступила до діла.
Мама Григорія всім зайнялася сама: квартиру відмила, прибрала там все зайве, привела в порядок, десь підклеїла старі шпалери, десь підмалювала щось фарбою, привезла якісь меблі, які люди віддавали просто так – вельми, до речі, непогані вони виявилися, якщо дивитися на все цілком. Знайшла квартирантів і здала квартиру в оренду за досить таки непоганою для того району ціною. Ну і якось вже так повелося, що орендарі з усіх питань дзвонили лише їй, проблеми вирішувала вона, і гроші теж стала забирати собі – ніби як прибавку до пенсії.
Час від часу, звичайно, у Ніни були думки про те, що бабусі “дуже жирно” і це зовсім неправильно якось. Ні, ну пенсія непогана у неї, плюс гроші від здачі двокімнатної квартири в столиці в оренду, теж не п’ять копійок. Виходить такий дохід на неї одну людину, який вони в своїй родині на кожного зовсім не мають на цей час. Все-таки, думала Ніна, бабуся могла б і ділитися з ними грошима – квартира ж не її, до того ж у сина недужа дитина, рідна внучка її, якій потрібе6н кращий догляд, фрукти та овочі.
Гроші б точно зайвими не були, вже Ніна постаралася б знайти їм застосування.
Але Григорій тільки махав рукою на це все: мати, он, за квартирантами стежить, і квартплату платить сама теж, і все там лагодить своїми силами і за свої гроші – ти будеш цим займатися сама? Ні? Ну ось. Нехай отримує гроші мама тоді, на пенсію зараз прожити одну непросто. Тим більше, живе вона скромно, гроші збирає. І, якщо раптом щось, напевно прийде на допомогу.
А восени, посперечавшись з мамою, Ніна вмовила чоловіка – будемо переїжджати в твоє житло, і крапка. Ти сам бачиш, тут непросто живеться. Саме час сказати моїй мамі спасибі за прихисток і трошки посунути твою, нам там буде простіше і місця більше.
Сказали матері Григорія. Вона дуже здивувалася, тягне час. Спочатку говорила, що мешканці ще цей місяць поживуть, потім з’їдуть, коли знайдуть собі нове житло. Потім з’ясувалося, що вони попросили дозволу затриматися на листопад, і ось вже місяць скоро добігатиме кінця, а свекруха веде мову про те, що не може ось так попросити людей, щоб вони залишили квартиру, коли вони собі ще не знайшли нове житло, не по-людськи якось виходить зовсім.
Гроші, до речі, за квартиру вона все так само і продовжує отримувати лише одна. Григорій зараз лише зітхає і відводить очі.
Ставити питання серйозно, їхати самим просити з’їжджати квартирантів і заїжджати жити в своє власне житло?
Але тепер мати Григорія образиться. Як правильно вчинити молодим, щоб в родині був мир та злагода.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
