Я виростила свою внучку, дочка мені її залишила, коли дитина ще в школу не ходила.
В свій час моя дочка вийшла заміж, народила дівчинку, але її шлюб не вдався, чоловік пішов від неї, залишивши її одну з дитиною.
Ірина тоді до мене повернулася, внучці було всього 2 роки.
Через рік дочка почала зустрічатися з одним чоловіком з нашого села.
Ірині моїй тоді було 24 роки, а йому 44. Проте він ще жодного разу не був одруженим.
Іван був сином доволі заможних батьків, і саме вони шукали йому наречену. Все ніяк гідної кандидатури не могли підібрати.
Як вони з моєю Іриною зустрілися, я вже не знаю, адже у них величезна різниця у віці.
Та моя дочка Івана зацікавила, і він захотів з нею одружитися.
Його батьки стали категорично проти: бідна невістка, та ще й з дитиною, їм явно не підходила.
Іван запропонував компроміс – він одружиться з Іриною за умови, що вона дитину у нас з чоловіком залишить.
Я ніколи б не подумала, що моя дитина погодиться на таку безглузду пропозицію, але вона погодилася.
Прийшла до нас додому, і стала просити, щоб ми залишили дівчинку у себе.
Ірина обіцяла, що зможе переконати чоловіка забрати дитину, але на це потрібен час, а зараз вона просто хоче зачепитися за цю багату родину.
Дочка вийшла заміж за Івана, невдовзі у них народився спільний син. Про свою обіцянку забрати дочку, Ірина забула.
Так ми з чоловіком виростили і виховали внучку. Юлі зараз 25 років, вона закінчила університет, влаштувалася на роботу, і нам з чоловіком дуже допомагає. Фактично, вона нас зараз утримує.
А про свою маму внучка всі ці роки і чути нічого не хотіла.
Дочка час від часу шукала якісь шляхи примирення, але марно. Юля їй не пробачила того, що та від неї відмовилася.
Одного разу ми з нею йшли по вулиці, їй було років 12, і коли ми побачили Ірину, внучка перейшла на іншу сторону вулиці, щоб навіть не привітатися з мамою.
Я вже немолода, мені 75 років, я – не вічна. І я боюся, що коли мене не стане, у Юлі не буде підтримки від рідних людей.
Тому я щоразу прошу її помиритися з мамою, але вона на ці мої слова реагує дуже недобре.
Що мені робити? Як помирити дочку і внучку?
І чи взагалі це можливо?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Мама щодня мені стала скаржитися, що втомилася, ще недобре їй і, хоча їй до пенсії рік, я сказала звільняйся, ми тобі з чоловіком даватимемо гроші. Мама звільнилася, їй стало легше, а я стала з чоловіком економити на собі, щоб було з чого їй допомагати. А якось, зовсім випадково, дізналася, що вона невістці гроші дає
- Брат з невісткою надумали продати мамин будинок, мені віддати мою частку, а маму в такому випадку вони заберуть до себе. Але я проти цього. Цей будинок – мамин, і він їй потрібен, це її куточок на цій землі, де все зроблено з любов’ю, тому я не дозволю його зараз продавати
- Коли Наталка їхала в Італію на заробітки, свою доньку залишила на матір в селі. Роки минали, вона трохи грошей їм висилала, але 100 чи 200 євро в місяць, бо в селі багато не треба жінці старій та дитині малій. А потім Наталка дізналася від людей, що донька її заміж виходить і поспішила в Україну. Подарунок приготувала і думала, що рідні дуже зрадіють розкоші такій
- Тато нещодавно мені з села подзвонив, мовляв, мама занедужала, приїжджай, доглядати будеш, важко вже їй. Я спочатку стала речі збирати, а потім зупинилася – не поїду до неї, хай там що хочуть люди говорять, а в мене життя своє
- Ювілей у мене був наприкінці березня. Я приїхала додому і зібрала всіх дітей і внуків за святковим столом. Спочатку все було більш-менш, але потім вони знову зчепилися за гроші. Кожен вважав, що йому дісталося найменше. Настрій вони мені добряче зіпсували. Тепер я думаю, що робити далі