У моєї мами є рідна старша сестра – Тамара. Сама вона з чоловіком живе в сусідній області, там десь мешкає і її дочка з сім’єю. А свого сина, який року на чотири молодший за мене, відправила до моєї мами в наш обласний центр. Пояснила, що в їхньому селищі у нього ніяких перспектив, а в місті він значно швидше знайде роботу.
Мені ця ідея одразу не сподобалася. Сімейство тітки взагалі відрізняється непрохідною простотою, що межує з нахабством. Пам’ятаю, коли вони без дзвінка та попередження всією своєю родиною з’являлися у суботу вранці у нас на порозі. Засиджувалися у нас по кілька днів, їли, а з собою жодного разу продуктів з села не привезли.
Моя мама жила сама в квартирі, тому відмовити сестрі не могла. Вона сподівалася, що племінник поживе у неї місяць-два, знайде роботу і винайме собі житло.
Я не підтримувала її, бо знала характер свого двоюрідного брата. Але хотілося вірити в краще. Ми з чоловіком живемо окремо, в ста кілометрах від мами, приїжджаємо до неї приблизно раз в місяць.
Вадим приїхав до мами, начебто майже відразу влаштувався кудись працювати. Принаймні мама мені так говорила. Годувала його мама за свій рахунок, тітка, як завжди, нічого з села не передала.
– Не об’їсть він мене за місяць, – виправдовувала поведінку родичів мама.
Місяць пройшов, а Вадим нікуди не з’їхав. Мама говорила, що йому на роботі не виплатили зарплату, грошей на найм немає. Ось зараз він іншу знайшов, там місяць відпрацює, тоді й винайме собі квартиру.
Пісня ця тривала пів року. Мама постійно знаходила виправдання для Вадима. За цей час я жодного разу до неї не їздила, не виходило. У нас машина зламалася, дуже багато грошей пішло на ремонт, а без машини чоловікові ніяк, там такі відстані, що не набігаєшся. Довелося залазити у борги, а потім віддавати. Через пів року я поїхала до мами. Там на мене чекав сюрприз.
У квартирі у мами мене зустріла якась незнайома дівчина, представилася як наречена Вадима, було видно, що вона чекає дитину. Я почала розуміти, що мама мені розповідала далеко не все.
Я дочекалася з роботи маму. Вона про мій приїзд не знала, тому була збентежена і розгублена. І було від чого. Мені телефоном мама розповідала, що Вадим вже мало не валізи пакує, а він нічого не пакує, він ще й свою панночку сюди привів.
– Куди вони підуть, – лепетала мама, ховаючи очі.
– Вони хоч за щось тобі платять? – питаю.
– З чого вони мені платитимуть? Аліна не працює, її звільнили, а Вадим сам ледве заробляє.
Я поставила маму перед фактом, що зараз приходить Вадим, з ним говорю я, і прикриваю всю цю благочинність.
Мама не хотіла, щоб я втручалася, бо дуже хвилювалася за те, що про неї подумає Тамара. Вона не хотіла псувати з нею стосунки, тому готова була і далі все це терпіти.
Я їй пообіцяла, що з тіткою сама поговорю. Мама все ще м’ялася, що виганяти рідню це недобре. Але я їй пояснила, що так, як вони себе поводять, це теж недобре. Розмова була про місяць. Місяць минув. За пів року вже можна було якось квартиру зняти. Не виходить, нехай їде додому до мами.
Я була налаштована рішуче. Маму переконують, що вона має родичам допомагати, а родичі знахабніли. За квартиру, комуналку вона не платять, їжу переважно купує мама, готує вона ж. Прибирає теж вона, чого б їм так не жити?
Але мама в мене одна, я її люблю і не хочу, щоб з нею так поводилися. Зрештою, я теж власник маминої квартири, і маю право вирішувати, кому в ній жити.
Увечері у мене відбулася розмова з Вадимом. Я не стала нічого питати, а повідомила, що на зміну місця проживання у нього три дні, якраз п’ятниця, субота і неділя.
Мамі тут же почала телефонувати тітка Тамара, але слухавку взяла я. Мама відчувала себе некомфортно, але я заборонила їй втручатися.
У неділю, зрозумівши, що нічого вже не зміниться, Вадим зібрав речі, забрав подругу та відбув у невідомому напрямку. Ми з мамою прибрали вдома, я наполягла, щоб було змінено замок у двері.
Тиждень стояла тиша, а потім мамі знову почала телефонувати тітка. Мабуть, вирішила, що я вже поїхала, але на неї чекав неприємний сюрприз. Загалом, я не дала Вадиму знову переїхати моєї мами. Нехай їде до своєї.
А потім я зрозуміла, що тітка просто так не заспокоїться, тому ми з чоловіком вирішили, що заберемо маму на деякий час до себе, а її квартиру здамо в оренду. Мама не хоче погоджуватися, як її переконати, що це найкращий вихід?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
