І ось в цьому році Оксані буде 35. Батьки вже втомилися говорити їй, що мріють про онуків. Але давня зрада так глибоко осіла в душі дівчини, що вона була не готова будувати з кимось стосунки.
Оксана навіть нікому не зізнавалася, що в свої 35 вона ще вірила в дива. На роботі вона була завжди ретельною, навіть дещо суворою, її підлеглі навіть трохи побоювалися свого керівника відділу з продаж Оксану Михайлівну. Дехто позаочі називав її «сірою панчохою».
І хоч від людей вона трималася подалі, та в душі залишалася якоюсь маленькою дівчинкою, для якої щирість, любов, справедливість були на першому місці. Оксана часто згадувала, як її улюблена бабуся називала її своєю дорогою «снігуронькою», а все тому, що народилася Оксана в Новорічну ніч.
То ж якесь «Новорічне диво» постійне мало місце в її житті. Крім Нового року, Оксана ще дуже любила свято Миколая. В селі, де вона народилася, було прийнято в ніч на Миколая, 19 грудня, дарувати подарунки. От вона, дитина, прокидається, а під подушкою ціла купа подарунків. Чого там тільки не було – і солодощі, і іграшки, і одяг. Оксанка була єдиною дитиною в сім’ї, то ж святий Миколай завжди щедро обдаровував її.
Батьки дуже любили свою дівчинку, тому намагалися дати їй все, що могли. Після закінчення школи Оксана поїхала в місто поступати в університет. В той час поступити без знайомств було дуже важко, але Оксана була зарахована до списку абітурієнтів за співбесідою, так як закінчила школу з золотою медаллю. І це дівчина вважає дивом. Так вона стала студенткою педагогічного університету.
А через п’ять років Оксана вже вчила в місцевій школі дітей математики. Правда, прийняли її на роботу на декретне місце, але дівчина і тому була рада, бо хотіла хоча б зачепитися. На педагогічній ниві вона почувала себе, як риба у воді, і хоч дали їй відразу 11 клас, але вона дуже вміло справлялася.
Та через три роки Оксана була змушена повернути місце вчительці, яка вийшла з декретної відпустки і почала пошуки роботи. Але знайти місце в школі їй не вдалося, то ж коли знайомий запропонував їй роботу у себе на фірмі, вона погодилася.
А одного разу на Новорічні свята Оксана приїхала до батьків в село. Не встигла на останній автобус, то ж стояла в хуртовину на автобусній зупинці і не знала, що робити – повертатися додому чи що… І поки дівчина була в роздумах, біля неї зупинилася шикарна автівка. Це був Артур, він теж, як і Оксана, їхав до своєї бабусі в село.
Він відразу впізнав дівчину, хоча бачилися вони востаннє років 20 тому, коли Оксана ходила ще в початкову школу. Артур був старшим за неї на 6 років, то ж особливо вони і не зналися. По дорозі в село Артур зізнався, що впізнати дівчину було не складно, бо бабуся йому не перестає про неї розказувати, мріє, що саме сусідська Оксанка стане її невісткою. А те, що вони зараз зустрілися, Артур назвав долею.
Відтоді вони не розлучалися, Оксана і сама повірила, що це доля. Через пів року Артур зробив дівчині пропозицію. Батьки якраз готувалися до весілля, як до них в хату зайшла незнайома дівчина. Просила її не виганяти, вона лише прийшла сказати, що чекає дитину від Артура.
Весілля не було… Оксана поринула в роботу, щоб не думати ні про що. Так і стала начальником відділу з продаж на доволі солідній фірмі. Купила квартиру, життя ніби налагодилося. Про Артура і чути нічого не хотіла, знала лише, що вони з тією дівчиною розійшлися відразу після народження дитини.
І ось в цьому році Оксані буде 35. Батьки вже втомилися говорити їй, що мріють про онуків. Але давня зрада так глибоко осіла в душі дівчини, що вона була не готова будувати з кимось стосунки.
Цього року до Миколая фірма, на якій працювала Оксана, мала зробити поставку товару на величезну суму грошей. Але з товаром вийшли якісь накладки, то ж Оксана поїхала в офіс до директора фірми-замовника, щоб особисто розібратись що і до чого. У кремезному і доволі симпатичному чоловікові, який зустрів її в офісі, Оксана не відразу впізнала Андрія, свого учня, якого багато років тому вчила в школі математики.
А от Андрій відразу впізнав Оксану. Після того, як вони вирішили всі справи, він запросив її в кафе. Розповів, що відразу після школи поїхав на навчання в Америку, там і залишився працювати. Повернувся в Україну лише два роки тому, але вже встиг заснувати тут свій бізнес. А потім зізнався, що був закоханий в Оксану ще зі школи, але не смів зізнатися в своїх почуттях.
Їхню зустріч назвав доленосною… Але одного разу Оксана вже повірила в долю, тому цього разу вирішила бути обережнішою. Та щось їй підказувало, що Андрій для неї і є тим самим подарунком від святого Миколая, якого вона так довго чекала.
Та й сам Андрій виявився дуже наполегливим. Він вирішив, що вже і так багато часу дарма втрачено. Тому зробив все для того, щоб Оксана не сумнівалася, що його почуття до неї щирі.
Той Новий рік вони провели разом. Зараз щасливі Оксана і Андрій чекають дитину. Лікарі кажуть, що син народиться на Миколая.
Олеся Біла.
Фото ілюстративне – zastavok.net.
