fbpx
Життєві історії
Через певні проблеми ми попросилися до свекрухи пожити на два тижні. Але потім дуже пошкодували – правду сказати все-таки довелося

Через певні проблеми ми попросилися до свекрухи пожити на два тижні. Але потім дуже пошкодували – правду сказати все-таки довелося

– Свєта, ти ж прекрасно знаєш Вадима, він ніколи нічого не говорить. Що сталося у вас, що треба кілька тижнів у нас пожити? – Запитала мене свекруха. Джерело

– Марія, не переживайте Ви так. – Постаралася втішити я, – Нічого страшного не сталося, скоро все само собою вирішиться.

Не хотіла я розповідати нікому, чому нам з дому довелося виїхати.

– Як тут не переживати, коли мій єдиний син у небезпеці, а мені ніхто і слова не хоче говорити! Я все одно дізнаюся. Материнське сеpце ніколи не бреше, щось серйозне сталося, впевнена. Просто ви не хочете мене турбувати, а мені від цього тільки гірше.

– Ні правда. Нічого не сталося, просто нам потрібно було виїхати ненадовго.

І адже насправді нічого не сталося, через що можна було б так переживати. З чоловіком вирішили не говорити його матері, так як вона занадто емоційна і з мухи здатна роздмухати не просто слона, а цілу колону слонів.

А що сталося насправді? В принципі, нічого серйозного, але і приємного мало.

Над нашою з чоловіком квартирою живе дядько один, Олег його звуть. І приїхав до цього Олега з тиждень тому його знайомий. Так вони з цим знайомим так ночами шумлять, що весь будинок на вухах стоїть.

Ногами тупають немов гіпопотами. В першу ж ніч чоловік кілька разів піднімався до Олега, попросити не шуміти, але безрезультатно.

На наступну ніч ситуація повторилася, спати було просто неможливо. Ми викликали поліцію і ситуація як на зразок вирішилася.

Однак, ввечері до нас постукав у двері наряд поліції, а в їх главі сусід Олега, з погонами підполковника. Натякали, щоб ми не сміли псувати їм торжество. І що більше не варто намагатися вночі переривати свято.

– Адже кожен з нас хоче уникнути неприємностей, чи не так? – сказав галасливий гість сусіда.

Пізніше сам Олег ще зайшов, вибачився за свого друга і попросив потерпіти ще два тижні, тоді його знайомий і поїде.

Третя безсонна ніч. Навіть беруші не допомагали. Син теж не зміг заснути. Тому ми і вирішили поїхати з дому на два тижні, поки цей, не знаю навіть як його назвати, не виїде.

Справедливо? Звичайно ж ні. А що ми можемо зробити?

Думала, якщо свекрусі не розкажемо, то нічого і не станеться. Але ми не врахували її фантазію.

– Ти плитою сьогодні користувалася? – Запитала Марія.

– Ні, а що? Тільки збиралася.

– Не треба, я сама все зроблю. Не наближайся тільки до плити.

– А що сталося?

– Як це що сталося? Ви мені спеціально нічого не говорили, щоб я не дізналася нічого. Але ви і правда думали, що я буду ходити в невіданні? Мені все відомо!

Мені стало дуже цікаво, що ж їй на думку спало.

– І що ж вам стало відомо?

– Так все абсолютно!Всіх мешканців будинку евакуювали, тижнів зо два усувати наслідки будуть. А причиною стала невимкнена газова плита на третьому поверсі. А ви на третьому поверсі живете, я точно пам’ятаю. – Це була найнеймовірніша версія, яку я тільки могла почути від свекрухи, – Я ж тебе як рідну прийняла, а ти он що накоїла.

– Марія, що ви таке говорите? – Розсміялася я, – Яка пожежа? Яка плита?

– А що, хочеш сказати не ти це зробила?

– Так я і знати не знаю про пожежу. А ми переїхали через галасливого сусіда, на якого управи немає!

І мені довелося розповісти свекрусі правду, бо вона собі чого тільки не придумали, же хотіла і з чоловіком мене розлучити. А взагалі в області справді була. І сміх і гріх.

Мораль: краще скажіть правду, якою б вона не була. Придумана брехня в голові свекрухи – справа куди серйозніше.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

facebook