fbpx

Через місяць після синового весілля у мене був день народження, і я вирішила запросити всю нову рідню на свій 55-річний ювілей. Збиралася я святкувати скромно, нічого такого не готувала, просто хотілося поближче познайомитися з новоспеченими родичами

Влітку минулого року мій єдиний син одружився. Валерію 30, у нього є хороша робота, про освіту ми теж з чоловіком подбали, а житлом бабуся забезпечила – залишила внуку свою двокімнатну квартиру в центрі міста.

Останніх років п’ять син там жив, а на початку літа оголосив, що вони з нареченою планують весілля. Я привітала сина і запросила їх до себе в гості, щоб поближче познайомитися з майбутньою невісткою.

Обраницю сина звати Вікторія, їй 29 років, працює разом з Валерієм, розлучена, живе з батьками, виховує чотирирічного сина від першого шлюбу. Не скажу, що я трохи не засмутилася, але вирішила, що раз син так вирішив, то мені втручатися не треба. Вікторія його мені на перший погляд сподобалася, що ж до іншого – то життя воно таке, помилки бувають у всіх. Аби щасливі були.

Син мені потім розповів, що чоловік знайшов собі іншу, а вона з дитиною була змушена переїхати до батьків. Я пізніше і з свекрами познайомилася, вони люди хороші, ми з ними відразу спільну мову знайшли.

Вікторія переїхала в квартиру до сина ще до одруження. Я якось до них в гості зайшла, перед тим пішла в магазин, тортик купила, хлопчику іграшки і цукерки. Він мого сина відразу став татом кликати, отже я йому бабусею стала.

По приїзду я відзначила, що квартира сина змінилася: стала відчуватися жіноча рука, порядок, затишок, відмиті вікна та дзеркала, все акуратно на кухні. Мені залишалося лише радіти за них.

А через місяць після їхнього весілля у мене був день народження, і я вирішила запросити всю нову рідню на свій 55-річний ювілей. Щоправда, збиралася я святкувати скромно, нічого такого не готувала, просто хотілося поближче познайомитися з новоспеченими родичами.

Ювілей я вирішила в неділю святкувати, а всю суботу прибиралася і куховарила. Я ж весь тиждень працюю, з роботи приходжу пізно, нічого не встигаю.

Я накрила простенький стіл – кілька салатів, м’ясо запекла, голубці зробила, торт до чаю подала. Мені здалося, що гості були задоволені. Крім родичів невістки, була і моя найближча подруга і сестра мого чоловіка з сім’єю. Сиділи, розмовляли, все було добре.

А коли я пішла на кухню за тортом, то почула, як невістка з своєю мамою мене обговорюють, мовляв, стіл дуже скромний, могла б і краще підготуватися до прийому гостей, які прийшли не з порожніми руками. Та ще Вікторія десь в куті кімнати у мене павутину побачила і не забула про це мамі своїй повідомити. А та каже – в такий день могла б і прибрати в квартирі.

Настрій у мене відразу зіпсувався, я подала чай з тортом і гості розійшлися. А на наступний день я все синові розповіла і сказала, що не хочу їх більше знати. Мені так прикро в житті ще не було ніколи.

Нещодавно син натякнув, що вони в гості хочуть прийти і спробувати примиритися. Але я не хочу я ні примирень, ні гостей. Я готова була прийняти і невістку, і її сина, але Вікторія сама зіпсувала.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page