fbpx

Через двадцять років у нас була зустріч випускників. Приїхав і Степан з дружиною. Чоловік був схожий на старого дідуся, його лице було вкрите зморшками, а чоло сивиною. Анька ж вдавала, що все добре. На ній був модний костюм, яскравий макіяж і зачіска. Ми дивилися, який нещасний Степан у своєму шлюбі і гадали, чому ж він не розлучився з Анькою

Коли я вчилася в інституті, нас відправляли на так звану практику. Після третього курсу був сформований студентський будівельний загін. Був в нашому загоні хлопець – розумний, красивий, веселий Степан. Усі ми знали, що вдома у нього залишилася дівчина Галина. Вона була надзвичайною красунею. Вони з Степаном були чудовою парою.

Галина проводжала Степана на вокзалі, розлука ніби і обіцяла бути недовгою, але змінила їхні долі назавжди. Коли ми приїхали на місце, Степана почала обкручувати Анька. Ніхто не вірив, що у неї щось вийде, але з часом все частіше ми почали помічати їх разом. Чесно сказати, Анька не була красунею. Але зате досвід мала у відносинах з сильною статтю. Степан з нею несерйозно зустрічався, граючи, можна сказати, – продовження роману він не хотів. Коли повернулися додому, до Галини, думав, що та нічого не дізнається. Але до неї таки дійшли чутки про невірність її нареченого.

Галина кинулася до хлопця з розбірками та так і посварилися. А Аня ж навпаки почала просити Степана повернутися до неї. Він її проганяв і уникав, а вона все одно бігала за ним. І поки Галина ображалася, Аня всіма правдами і неправдами домагалася його. І таки домоглася.

Скоріше за все, Степан погодився одружитися з Анею, щоб насолити Галині. Це було дивне весілля. Після розпису в РАЦСі в зал зайшла Галина і подарувала молодим букет жовтих троянд.  Розгублені наречені стояли з цим букетом і тихо про щось сперечалися. За столом вони сиділи, не розмовляючи один з одним. Коли теща спробувала зробити Степану зауваження, той при всіх гостях вказав їй напрямок, куди вона має піти.

Потім настали звичайні будні; Степан розумів, що їм треба вчитися жити разом, якщо вже одружилися. Анька намагалася з усіх сил: працювала, прибирала і готувала чоловікові обіди, кожен день зізнавалася в коханні. Тільки любов виходила якась однобока: Анька в чоловікові душі не чула, раділа, що красивого хлопця відхопила, а Степан став байдужим до життя. Навіть коли народилися діти – один за одним, він прийняв їх народження як належне: є сім’я, значить повинні бути діти. Вони разом їздили за покупками, радилися, але смаку життя Степан не відчував. Це був той випадок, коли не стерпів і не полюбилося. Жили за інерцією.

***

Через двадцять років у нас була зустріч випускників. Приїхав і Степан з дружиною. Чоловік був схожий на старого дідуся, його лице було вкрите зморшками, а чоло сивиною. Анька ж вдавала, що все добре. На ній був модний костюм, яскравий макіяж і зачіска.

Галина, колишня наречена Степана, ще довго не могла вийти заміж. Потім зустріла чоловіка на дванадцять років старшого за неї. Він виявився серйозним, порядним чоловіком. Закохався в Галину і пилинки з неї здував. Спочатку Галина його поважала, а потім і полюбила. Тому що таке трепетне ставлення до неї не могло не зачепити її серце. Може десь в глибині її душі і живуть почуття до Степана, але Галина їх нікому не показує і приводу для ревнощів своєму чоловікові не дає.

На зустрічі ми дивилися, який нещасний Степан у своєму шлюбі і гадали, чому ж він не розлучився з Анькою. Може діти тримають, а може втратив  надію повернути свою любов, а може звик. Так прожив життя чоловік, а щастя і не пізнав.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page