fbpx
Життєві історії
Через два тижні мама зателефонувала, сказала, що вмовить брата прописати доньку у неї в квартирі, а нашу спільну квартиру все ж таки треба продати

Вже кілька років я живу в столиці, а в рідному містечку у мене є спадкова квартира. Це квартира нашої з братом бабусі, яку вона на нас двох і заповіла. На комуналку ми з братом скидатись домовилися, я свою половину мамі відправляла.

Чотири роки тому я вийшла заміж. Поки ми знімаємо квартиру. Мама вирішила, що потрібно продати наш спадок, а гроші поділити на двох.

– Виставили на продаж, – відзвітувала мама. – Не хвилюйся, як тільки знайдемо покупців – продамо відразу!

Але покупців чомусь не знаходилося. Влітку мама мені зателефонувала, щоб повідомити радісну новину – брат одружується. Вони з дружиною теж чекають дитину.

Я народила сина, принесла його в орендовану квартиру. З мамою ми спілкувалися по відеозв’язку. Вона все збиралася до нас приїхати, подивитися на онука, понянчитися, але ніяк не знаходила часу. У брата теж народилася дитина, дівчинка.

– Вони у сватів живуть, – розповідала мама, – зі мною Тетяна жити не захотіла. Ні, квартиру поки що не продали. Ходять, дивляться, обіцяють, а потім покупці кудись діваються.

На початку жовтня я вирішила приїхати до свого рідного міста, в гості до мами разом із сином та чоловіком. Сюрприз хотіли зробити. Тут то ми і побачили, що у квартирі, яку активно продавали, але продати не могли, затишно влаштувалися жити брат із дружиною та донькою.

Виявляється, бабуся ще за життя примудрилася прописати в себе мого брата. А він тепер зареєстрував у нашій із ним спільній квартирі свою дитину!

– Чому ти мені не сказала правду? – запитала я маму, хапаючи сумки, які так і не встигла розібрати.

– Мені їх шкода стало, – пояснювала мама, – я потім дізналася, що вони прописали дитину, просто не хотіла тебе засмучувати, тому і не говорила.

– А на комуналку з мене половину суми брала, – кажу, – теж не хотіла мене засмучувати?

– Твій брат без роботи сидів, ну звідки у них гроші на комуналку, а у вас столиця.

– Ага, столиця, ми багаті. Я ж теж в декреті і ми досі знімаємо квартиру, платимо чималу суму за знімання. Нам ніхто не допомагає.

Ми поїхали. Чоловік усю дорогу мене заспокоював. Через два тижні мама зателефонувала, сказала, що вмовить брата прописати доньку у неї в квартирі, а нашу спільну все ж таки треба продати.

Я нічого не сказала. Зроблять – подивимося. У слова своїх родичів я більше не вірю. Та й рідні у мене, мабуть, немає, відколи вони зі мною так поступили.

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page