fbpx

Через два місяці у нас з Дмитром мало бути весілля, а тепер я не знаю чи взагалі купувати весільну сукню. Дмитро запросив мене до себе додому, познайомитися з батьками. Я знала, що вони багаті люди, була лише рада цьому. Коли я переступила поріг їх квартири, мама Дмитра зробила мені чай і поставила на великий стіл пачку печива з магазину. Я дуже здивувалася, а коли повернулася додому, то всю ніч не могла заснути. Не такої гостини я чекала

Лише два місяці залишився до нашого з Дмитром весілля, а сьогодні я досить серйозно задумалася, не знаю чи сукню купувати навіть, якийсь сумнів посіявся у мене на душі.

Ми з Дмитром планували розписатися скоро. Вже замовлено гарне святкування, лімузин, ми з ним все гарно розпланували. Мої тато з мамою усій родині повідомили радісну новину, мене вже рідні та знайомі почати вітати.

Таке враження, що вже усі знають про моє майбутнє заміжжя.

З Дмитром ми зустрічаємося вже давно, це найщасливіші роки мого життя. Він дуже хороша та добра людина, мені з ним легко та просто, він мене добре розуміє з пів слова, в усьому підтримує, а я його. Ми щиро кохаємо одне одного, це саме та людина, яку я чекала все життя.

Лише тепер Дмитро познайомив мене зі своїми батьками. Батьки його досить розумні та досвідчені люди. Але прийняли вони мене не дуже добре, на мій чималий жаль.

Коли я зайшла до них додому, очікувала теплого прийому від найрідніших людей мого нареченого, а батьки чоловіка провели мене просто на кухню і зробили звичайний чай.

Попивши чаю і з’ївши одне печиво, я навіть не знала з чого почати розмову. Я очікувала, що його тато й мама будуть мене розпитувати про моє життя, а, натомість, вони стали розповідати, як вони добре живуть, в усьому мають достаток і як вони в наші роки все самі заробили, таке враження, що весь час вихваляли себе і хизувалися своїми досягненнями.

Про мене, за весь час, який ми провели разом, й слова не запитали, таке враження, що я їм взагалі, як людина не цікава зовсім була. Вони не ставилися до мене, як до майбутньої нареченої свого сина, а, скоріше, як до якоїсь випадкової людини.

Я прийшла додому і довго не могла збагнути, можливо, я сказала щось не так. Я очікувала теплого прийому, з домашніми смаколиками, а мені поставили звичайний чай і печиво з магазину.

Наступного дня я трішки заспокоїлася і набрала Дмитра, хотіла поцікавитися, чи він купив подарунок, адже сьогодні день народження моєї сестри вона запросила нас, а Дмитро сказав, що сам вибере подарунок і оплатить його, адже ми скоро будемо однією родиною. Але Дмитро сказав, що він не піде зі мною, бо обіцяв мамі з татом провести вечір з ними.

Після всього я навіть не знаю, що мені робити і як себе вести. Коли я познайомилася з родиною Дмитра, то побачила, що він дуже слухається своїх батьків в усьому. Це наче й не погано, але я для нього ніколи не буду на першому місці. Його родина мене ніколи не прийме у свою сім’ю, я вже це добре побачила.

Що мені робити? Можливо, відмінити весілля, поки не пізно? Адже мене й зараз там ніхто не поважає, а що буде далі?

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page