З моїм чоловіком Святославом ми в шлюбі вже 5 років, з яких три зустрічалися, ну а потім одружилися. Перший час ми знімали квартиру . Чоловік трохи накопичив грошей і вирішили купувати житло спільне зі внеском з обох сторін. Зі свого боку я вклала десь 65 відсотків від суми і чоловік 35. Але ми не особливо на цьому акцентувати увагу. Все ж ми тепер сім’я, а значить, все спільне і все порівну, ми в рівних умовах.
Не варто навіть пояснювати, наскільки це неймовірне почуття жити в своїй квартирі, тому нема ніякої різниці, хто скільки заплатив.
Зі свекрухою у нас ніколи не було непорозумінь. Сказати, що ми були як мати з дочкою неможливо, але начебто відносини були непогані. Вона ніколи не сунула свій ніс в мої справи, а я завжди ставилася до неї з повагою.
Через два місяці після того, як ми переїхали в свою квартиру, свекруха вирішила приїхати до нас в гості. Я була не проти. Раніше, коли приїжджала на знімну квартиру, вона завжди поводила себе як гостя.
Цього разу свекруха так само повелася нормально, хоча затрималася десь на місяць. Потім я дізнаюся, що свекруха покликала до нас ще й дочку свою до нас в гості. Ну я знову не була проти. Тетяні 18, вона якраз закінчила школу, літо було.
Минуло кілька тижнів, свекруха почала збиратися додому, ну а Таня сидить і сидить. Мені ж незручно було питати, чому вона речі не збирає. Потім приходжу з роботи, свекрухи немає, поїхала додому, а Таня залишилася. Питаю, в чому справа. Чоловік і каже мені, що дівчинка вступати до університету, потрібно пожити трохи у нас, не буде ж вона знімати заради цього житло. А потім, коли, дай Бог, надійде, переїде в гуртожиток. Я і не стала противитися, сама розумію.
Настав час, коли Таня поступила, пройшов вже місяць, а вона все не їхала. Я почала цікавитися, в чому справа. Чоловік мені почав розповідати якісь байки про те, що гуртожитків всього два і обидва дуже далеко знаходиться. Тому потрібно, щоб сестра пожила ще кілька місяців, поки не вирішать, що робити. Але я відразу розуміла, що щось тут не те. Поїхала я в університет, дізналася там, що насправді з гуртожитками, і мені там повідомили, що це не проблема туди влаштуватися.
Того ж вечора у нас з чоловіком була досить серйозна розмова, адже мене обманювали весь цей час. Свекруха думала, що зуміє так мене обробити, щоб дочка її зручно жила з нами в квартирі. На думку матері чоловіка, в гуртожитках живуть тільки найбідніші. І нічого, що я теж жила в гуртожитку в роки навчання.
Я наполягла і через тиждень Таня поїхала жити в гуртожиток, а свекруха перестала зі мною розмовляти. Я все розумію, але навіщо мені ще й зовиця в квартирі? Я хочу спокійно собі жити.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
