Мені пощастило, якщо так можна сказати, моє сімейне життя розпочалося досить добре. Спочатку були зустрічі з Романом. Такий період тривав більш як рік. Ми разом вчилися в університеті.
Згодом ми одружилися і незабаром я вже чекала дитину.
У родині Романа мене прийняли дуже тепло. Я відчувала досить хороше ставлення ще відразу зі сторони своїх свекрів. Мені це було дуже приємно і я цінувала такі стосунки. Я одразу свою свекруху почала називати мамою.
Я тоді була ще зовсім молодою. Досвіду у питаннях материнства у мене не було. Мама чоловіка була першою порадницею та підтримкою у вихованні дитини. Вона дуже допомагала мені в усьому. Що, звісно, викликало теплі почуття до неї.
З перших же днів я стала називати свекруху мамою, бо вона ставилася до мене як до рідної дитини. Навіть краще. Матір купувала для мене все необхідне: і взуття, і одяг, і продукти. Дуже часто на кухні вона робила все сама, я навіть не готувала. Я мала час для відпочинку зі своїм чоловіком та дитиною.
Моя родина була з небагатих людей. Я народилася і виросла в селі, де й досі живуть мої тато з мамою. У мене ще була молодша сестра. У свій час, ще студенткою, я знаходила якісь підробітки. Так і жила, адже у батьків не було грошей на мою освіту.
Коли я дізналася, що чекаю дитину, то не змогла навчатися далі. Взяла академвідпустку. Тепер у нас вдома працює один чоловік, а я сиджу в декреті. Після народження сина ми взяли в кредит квартиру, яку також сплачує мій чоловік з своєї заробітної плати. Ми живемо тепер у новому помешканні. Але свекруха часто навідується до нас. Вона дуже добре ставиться до свого рідного онука.
Час минає дуже швидко. На днях моєму синові Михайлу виповниться три рочки. Я вважала, що це велике свято у житті родини і дитини зокрема, тому вирішила дуже гарно приготуватися до його дня народження: замовила різні цікаві прикраси для того, щоб прикрасити дитячу кімнату до свята. Також замовила гарний великий та смачний торт з такої нагоди. Приготувала вишукані страви. І купила синові в подарунок красиву та якісну іграшку, яка дорого коштувала.
Коли прийшли батьки Романа, я побачила незадоволений погляд його матері. Потім вона вже не мовчала, а сказала мені все, що думала з приводу організування дня народження Михайлика і не тільки.
Сказала, що останнім часом я взагалі перестала доглядати за своїм чоловіком. Він вже кілька тижнів поспіль приходить вечеряти до батьків, адже вдома хороша вечеря після роботи його не чекає. Ходить цілими тижнями в одній сорочці. Чим я займаюся вдома, що не можу випрати йому нормально одяг? Навіщо витратила стільки багато грошей на зовсім непотрібні речі? Чим я керувалася, коли це все купувала, за гроші чоловіка, який сам забезпечує свою сім’ю та платить кредит. Мама чоловіка дорікала, що я мало того, що живу за рахунок Романа, так ще й купую багато непотрібних речей. Сказала, що я сама з бідної сім’ї, до речі вона мене цим дорікнула вперше, а гроші, зароблені важкою працею, так і не навчилася цінувати.
Звісно, що я образилася на неї. Свято для мене було зіпсовано, після того, як гості розійшлися додому, я засмутилася. А потім дійсно просто сіла і задумалася про власне життя. Дійсно – хто я? Навчання в університеті так і не закінчила, роботи в мене нема, перспектива наразі не змальовується. І цей не дуже гарний інцидент зі свекрухою став для мене серйозним початком для змін в житті.
Уже за кілька днів я намагалася відновити навчання в університеті. Стала шукати хоч якийсь власний підробіток, щоб могла заробляти хоча б на себе. Михайлика відразу влаштовувала в садочок.
Коли б не оті слова матері мого чоловіка, то я б сиділа далі вдома. Зараз моє життя набирає зовсім іншого забарвлення. Через день мати Романа вибачалася, що так говорила зі мною на дні народження внука. Я її вибачила, але гіркий осад все-таки залишився між нами. Тепер не можу назвати її таким теплим словом “мама”, як називала її колись.
Фото ілюстративне.
