fbpx
Життєві історії
Через чотири роки колишній чоловік все частіше став навідуватися до нас. Я до його приходу завжди накривала стіл. Навіть ліпила його улюблені вареники

Чоловік пішов від мене, а потім повернувся. І я його прийняла. Якби не моя мудра мама, то напевно доля моя склалася б інакше, ніж зараз. Може, моя історія послужить комусь уроком.

Ми з чоловіком одружилися молодими, в 21 рік, ми ровесники. Моя мама від цього була не в захваті, вважала, що ми поспішили. Спочатку у нас все було добре, ми ладнали в усьому. Потім у нас народилася дитина, я весь час приділяла малюку, втомлювалася, а підтримки від чоловіка не було.

Я постійно висловлювала чоловікові, що він має мене підтримувати, але натомість отримала зворотний ефект – у мого чоловіка з’явилася інша жінка. Вона старша за нього, вже була заміжня. Я пів року була в невіданні і навіть не здогадувалася про зради, тільки мені дуже не подобалося те, що чоловік десь затримується.

А потім він мені все розповів. Просто сказав, що йде від мене, що у тієї розлучниці йому добре: вона вислухає і пошкодує, а зі мною йому погано. Я обіцяла змінитися, благала щоб він залишився, але він пішов. Намагалася знайти співчуття у мами, але вона ж мене попереджала, щоб я не перегинала палицю!

Потім я намагалася утримати чоловіка сином – типу, не вернешся в сім’ю, дитину навіть не покажу, але чоловік приходив вдень ​​в садок до малюка, передавав йому подарунки. Аліменти він платив справно, ми розлучилися.

А потім я вирішила вийти заміж. Мама мене відмовляла – мовляв, якщо чоловік не повернеться, то не треба робити нових помилок! У мене були варіанти, але нікого я не любила. Через рік розлуки я подала з одним чоловіком заяву в РАЦС, просто хотіла, щоб про це чоловік дізнався. Він дізнався, але ніяк не зреагував, і тоді я відмовилася від заміжжя.

Заспокоїлася, почала дозволяти з дитиною зустрічатися, хоч і його ревнувала – до тієї, іншої. А потім до мене почали доходити чутки, що вони не ладнають. Через чотири роки колишній чоловік все частіше став навідуватися до нас. Я стала лагідною до нього, завжди накривала стіл. Навіть ліпила його улюблені вареники.

Потім він повернувся до мене. Ми порозумнішали, я знайшла в собі сили пробачити, ми знову одружилися. Моя мама чомусь так і думала – що все складеться у нас саме так.

Нещодавно з чоловіком ми відзначили 20-річчя нашого другого весілля. Живемо чудово, душа в душу, син уже дорослий. Я думаю – якби я тоді не знайшла б у собі сили пробачити свого коханого чоловіка, то що б зі мною зараз було? Я все зробила правильно. Думаю, що заради свого щастя іноді треба потерпіти, почекати і пробачити!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page