fbpx
Життєві історії
Через більше ніж 20 років батько повернувся, він повідомив нам, що не стало бабусі і було б добре, якби ми приїхали на сороковини. Згадав батько і про свою колишню дружину, мовляв, їй теж по-родинному годилося б приїхати

В свій час батько дуже негарно поступив з мамою і з нами. Він вирішив жити так, як він хоче, з нами він не рахувався, а тепер, коли пройшло багато років, ми виросли, а він постарів, батько нарешті згадав про нас, та ще й говорить про про дочірній борг.

Коли ми були малими, тато в середині 90-х пробував розкрутити якийсь бізнес, але справа виявилася невдалою, у батька з’явилися величезні борги, в результаті чого ми залишилися без квартири.

Мені було 7 років, брату 2. До маминих батьків ми не могли переїхати, бо бабуся жила в однокімнатній квартирі. Довелося батькам їхати до бабусі та дідуся з боку батька, в маленьке селище, там у них трикімнатна квартира була.

Мамі було не просто жити зі свекрами, які її зовсім не прийняли. Батько влаштувався працювати, але в ті роки і зарплату місяцями затримували, і могли у відпустку на роботі без збереження утримання відправити. Зрозуміло, що за таких умов нам жилося дуже важко.

Десь близько року ми жили у бабусі та дідуся, а потім батько з сім’ї надумав іти. На диво, його мама і тато дуже зраділи, адже тепер ми мали нарешті від них з’їхати.

Варіантів у нас не було, ми переїхали до маминої мами, і стали всі жити в її однокімнатній квартирі. Після певного періоду горювань мама вирішила взяти себе в руки.

Їй вдалося започаткувати невеликий бізнес. Справа виявилася настільки успішною, що незабаром мама купила нам двокімнатну квартиру в сусідньому від мами під’їзді.

Відтоді наше життя почало налагоджуватися. У нас з братом з’явилася гарна їжа, новий одяг, мама почала нас возити на відпочинок.

Весь цей час батько не приймав ніякої участі в нашому вихованні. Він вдруге одружився, там народилася дитина, моя сестра по батькові молодша за мене на 10 років.

В дитинстві нам з братом батька дуже не вистачало. Цього року мені виповнилося 30 років, я одружена, у мене є двоє дітей. Разом із чоловіком ми працюємо у бізнесі своєї мами. Влітку цього року одружився і брат.

А нещодавно батько знайшов мене, написав, попросив телефон, умовив зустрітися, я не хотіла, але мама порадила піти, мовляв, якщо тато кличе, то це щось серйозне.

Ми з братом пішли назустріч. Батька не впізнали, як і він нас. Батько почав із слів, що нас він завжди любив, просто з мамою вони не зжилися, таке буває. Але це не відміняє того факту, що він – наш батько, а ми його рідні діти.

Також тато розповів, що донька з ним не спілкується. Він розлучився з її мамою, після чого, за його словами, дружина не дозволяє доньці спілкуватися з ним.

Виходить так, що у батька всі дружини погані, а він один хороший. А те, що за стільки років він не знайшов жодної можливості поспілкуватися з нами, познайомитися з нашими дітьми, його онуками, він не брав до уваги.

Після цієї розмови я слухавку телефону не брала, якщо бачила, що дзвонить батько: розмовляти і спілкуватися не хотілося.

Мама нас відразу попередила, що треба готуватися до того, що коли батько стане непрацездатним, на аліменти подасть і захоче, щоб ви з братом його утримували, він же, мовляв, вас утримував.

Але тато з’явився раніше: він повідомив, що треба б нам приїхати на сороковини по його матері, і дружині колишній теж добре б приїхати, ви і так, типу, проводи в останню дорогу мого батька пропустили, а родинні борги треба віддавати.

Не знаю, що робити. Чи варто починати з ним якесь спілкування, чи зробити вигляд, що нас це не стосується.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page