Історія наших відносин з Дмитром розвивалася дуже стрімко, вже через кілька місяців знайомства ми подали заяву в РАЦС, весілля і приємні клопоти, все як і має бути, друзі, рідні та спільне житло, ремонт і все чудово. Через три роки в нас з’явилася донька, хрещеною ми взяли нашу найкращу подругу Ірину.
Після весілля ми з Іриною і її чоловіком Іваном дуже міцно дружили. Всі вихідні, або свята ми проводили разом. В них теж є дитина, але хлопчик на рік старший за нашу донечку. Ми завжди були раді Ірині та Івану, та й вони нам теж.
Якось поїхавши за місто на шашлики я помітила, що Ірина якось дивно дивиться на Дмитра. Спочатку я взагалі не надала цьому значення. Але коли через тиждень ми знову зустрілися, я почала помічати це все більше і більше. Якось, коли чоловік залишив свій телефон, я вирішила перевірити його.
Те, що я там прочитала, я не могла сприйняти за реальність. Виявилося, що мій чоловік вже давно переписується з Іриною. І вони не просто переписуються, вони давно вже потайки зустрічаються. Що відбувалося зі мною в той момент важко описати словами.
Але я вирішила поставити все на свої місця. На наступні вихідні, коли ми знову зібралися сім’ями я підійшла до Івана і попросила, щоб він взяв телефон своєї дружини, а я взяла телефон Дмитра. Виявилося, що Ірина була трохи розумніша і всі повідомлення з телефону видаляла, а ось в телефоні Дмитра збереглося все.
Коли все прояснилося, то суперечкою все, що було далі, назвати дуже м’яко. В підсумку ми з Дмитром відразу розлучилися. Іван з Іриною теж розлучилися. Через два місяці ми дізналися, що вони обоє переїхали в інше місто і тепер живуть разом.
Але найдивніше те, що через два роки ми з Іваном теж одружилися. На сьогоднішній день ми вже п’ять років разом і в нас є спільна дитина. Ми дуже кохаємо, поважаємо і розуміємо один одного. Ото ж не даремно кажуть, що б не трапилося, то на краще.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
