В 55 років я вирішила кардинально змінити своє життя, за що отримала осудження збоку і родичів, і сусідів, і знайомих. Можна сказати, всі відвернулися від мене через те, що я зробила.
А сталося ось що. Заміж я вийшла пізно, аж в 34 роки, відразу народила донечку, якій зараз вже 20. Затрималася я з заміжжям тому, що майже 10 років зустрічалася з одруженим чоловіком. Знаю, що робила недобре, але тоді я нічого не могла з собою вдіяти.
Коли ми познайомилися з Станіславом, я не знала, що він має сім’ю, ми спілкувалися з ним як друзі, аж поки все не зайшло занадто далеко. Коли він мені таки зізнався, що одружений, я вже була закохана у нього так, що ладна була усе витерпіти, аби ми були разом.
Станіслав ніколи не обіцяв мені, що піде від дружини, а я і не вимагала. Поки ми зустрічалися, у нього народилося двоє дітей, він продовжував жити сімейним життям, а моє життя в цей час проходило повз мене мимо. Як і всі, я теж хотіла родину, хотіла мати дітей, але я просто продовжувала чекати сама не знаю на що.
В 34 роки я зустріла Андрія і вийшла за нього заміж, хоча і не любила. Народила дочку, а з Станіславом припинила будь-яке спілкування. Всі ці 20 років я жила в сім’ї, але полюбити чоловіка не змогла, хоча Андрій у мене дуже хороший батько і прекрасний чоловік.
Станіслав мене знайшов сам. Він розповів, що діти його давно виросли і розлетілися хто куди, старша дочка живе за кордоном, молодша переїхала в столицю. Тому він нарешті наважився і розлучився з дружиною, а щоб вона на нього не ображалася, він залишив їй трикімнатну квартиру.
Мене ж він розшукав для того, щоб повідомити, що нарешті усвідомив, що життя занадто коротке щоб бути не з тими людьми. Станіслав запропонував мені розлучитися з чоловіком і переїжджати до нього. Він доволі заможний, має свій власний будинок.
Погодилася я не зразу, думала кілька тижнів. Адже ми з чоловіком теж живемо дуже заможно. Зачепили мене слова Станіслава, що життя занадто коротке, щоб проживати його не з тими людьми. І я погодилася, сказала своєму чоловікові, що хочу з ним розлучитися.
Мені Андрія дуже шкода, він не заслужив на це, але я вирішила думати про себе. Я переїхала до Станіслава. Моя дочка сказала, що вона залишається з татом, а я – зрадниця, і знати мене вона не хоче.
Всі родичі теж від мене відвернулися, і моя молодша сестра, і навіть моя літня мама сказала, щоб я до неї не приїжджала.
А я не розумію, що такого поганого я зробила? Я ж просто намагаюся бути щасливою.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.